Макро та мікробіологічна небезпека.

Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби ( БЗ ), до яких належать хвороботворні мікроорганізми ( бактерії, віруси, рикетсії, грибки ) та вироблені деякими бактеріями отрути ( токсини ). Патогенні мікроорганізми розрізняють за розміром та видом впливу на організм : віруси мають розміри від 0.8 до 0.35 мкм., бактерії – від 0.5 до 8 – 10 мкм. Саме тому їх використовують як уражаючу біологічну зброю. Наприклад, у американців під час війни у В’єтнамі від інфекційних захворювань загинуло у 3 рази більше людей, ніж померлих і поранених під час цих подій.

Для активно – отруйних тварин характерна наявність спеціальних органів, які виробляють отруйні речовини. Із тварин цієї групи найнебезпечнішими для людини є змії ( різноманітні види гадюки, кобри та ін. ), деякі види риб ( морський їжак, морський дракон, що живуть в Чорному морі). Небезпечні для людини також медузи та актинії. При дотику щупальцями до людини, вони доторкаються до шкіри і пускають отруту. Ступінь ураження залежить від виду медузи. У місті ураження виникає почервоніння шкіри, що пече, свербить і болить. Усі види павуків також мають отруйні залози, проте укус каракурту є найбільш небезпечним. Отруйною є лише санка. Отрута діє на центральну нервову систему. Укус не болячий, але через 5 – 10 хвилин виникає різкий біль, хворий не може стояти на ногах, підвищується температура тіла, тиск крові. Такий стан триває кілька днів, можливий летальний наслідок. Перша допомога полягає у наступному: терміново видавити з ранки кров та відсмоктати отруту ротом з ротом протягом 15 хв. Далі випити багато води ( краще чаю ) та найшвидше доставити потерпілого у лікарню. Найбільш дієвий захід – введення проти отруйної сироватки.