Вибухонебезпечні небезпеки.

Тема трагічних подій та катастроф у сфері матеріального виробництва завжди залишалась зачиненою для широко суспільства. Інформація щодо великомасштабних вибухів і пожеж, а про загибель людей та інші важкі наслідки знали тільки посадовці, які не зацікавлені, як правило, у широкому колі [ 10 ].

Попередження аварій та катастроф перешкоджає відсутність професіоналів, котрі займаються цією проблемою через низький рівень знань загально університетських дисциплін. До того ж керівники підприємств повинні розуміти, що при певній концентрації пилу і без вибухівки відбуваються вибухи.

Вибух – це надзвичайне, швидке фізичне чи хімічне перетворення речовин або суміші речовин із одного стану в інший із переходом потенціальної енергії в кінетичну газоподібних продуктів [ 11 ].

Вибух викликає повітряну ударну хвилю та нагрівання продуктів згоряння до високої температури (грануло тол – 980 ккал / кг. ) , нормальна швидкість денотації 2, 5 – 6, 5 км / с., температура вибуху промислово – вибухових речовин 2800 – 4200 ̊C. Вибух характеризується також брезантністю, тобто здатністю вибухових речовин виконувати дроблення оболонки з утворенням шматків. Чим вони дрібніші, тим вища бризантність, але і більша небезпека ураження. Поширеним явищем є використання саморобних вибухових речовин терористами.

Середні втрати від кожної аварії складають близько 300 тис. грн. , в підсумку щорічні збитки від вибухів складають мільярди гривень. Тому істинна безпека не може базуватися на територіях ризику, вона повинна бути забезпечена творчими зусиллями висококваліфікованих спеціалістів, які створять безпечні виробничі процеси.

Пожежа – це неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі й просторі ( ДСТУ 2272 ). Відомо, що не стільки від вогню, а більше від задухи, отруєння гинуть люди при пожежі. Показник смертності людей у пожежах на 1 млн. українців перевищує країни світу в 2 – 8 разів.

Пожежа супроводжується виділенням великих кількостей теплоти і яскравим світлом. В звичних умовах горіння – процес окислювання, взаємодії горючої речовини з киснем або іншим окислювачем – окиси азоту, фтору, хрому, брому, йоду та інші. За статистикою за останні 5 років в Україні виникло понад 230 тис. пожеж в яких загинуло 10, 8 тис. осіб, 11, 2 тис. будівель та 6, 2 тис. техніки.

Самозаймання- загорання без джерела запалювання за наявності окислювача. Самозаймання супроводжується появою полум’я і поділяється на: теплове, хімічне і біологічне. Теплове – походить від теплової енергії, переданої через повітря ( зовнішнє нагрівання на відстані ). Хімічне – виникає в результаті хімічного впливу різних речовин ( кам’яне вугілля чи змішана селітра в штабелі, промаслені ганчірки ). Біологічне – виникає в результаті самонагрівання під впливом життєдіяльності мікроорганізмів безпосередньо в речовині ( загорання тирси ).

Відповідно до ДСТУ 12. 1. 004 – 85 рідини в залежності від температури спалаху її пари розділяють на 2 класи: 1) легкозаймисті рідини з температурою спалаху не вище 61 ̊С в закритому тиглі або 60 ̊С у відкритому. 2) горючі – з температурою спалаху понад 61 ̊С в закритому типі або 60 ̊С у відкритому тиглі.

Відповідно до СНіП 2.09.02 – 85 виробничі об’єкти в залежності від властивостей речовини, які використовують у виробництві ділять на шість категорій ( А,Б, В, Г,Д, Є ). Категорія А – вибухові та пожежнонебезпечні приміщення з температурою спалаху до 28 ̊С. Категорія Б - вибухові та пожежнонебезпечні приміщення з речовинами у яких температура спалаху до 28 ̊С. До категорії В (пожежнонебезпечні ) відносять об’єкти, в яких містяться пальні й важкогорючі речовини, але небезпека вибуху в них відсутня. Категорія Г належать (пожежнонебезпечні ) негорючі речовини в гарячому, розпеченому стані. Категорія Д присутні (пожежнонебезпечні ) негорючі речовини в холодному стані. Категорія Є – вибухонебезпечні гази, пил, суміші, що в об’ємі перевищують 5 % об’єму приміщення [ 11 ].