Стаття 173 КК України. Грубе порушення угоди про працю

Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на можливість заробляти собі на життя працею, право не бути примушеним до праці, право громадян України на піклування і захист з боку держави під час роботи за кордоном.

Потерпілим від злочину є працівник, з яким укладено угоду про працю.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в грубому порушенні угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Угода про працю – це укладений відповідно до закону між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою трудовий договір (письмовий чи усний, а також трудовий контракт), за яким, зокрема, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Способами вчинення злочину, як обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є: обман; зловживання довірою; примус до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Злочин вважається закінченим злочин вважається з моменту грубого порушення угоди про працю.

Суб'єктзлочину може визнаватися службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, окремий громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про працю, або уповноважені ним особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.