Стаття 172 КК України. Грубе порушення законодавства про працю

Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок.

Потерпілим від цього злочину є працівник. Працівником є особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин.

Об'єктивна сторона злочину виражається у: 1) незаконному звільненні працівника з роботи; 2) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення працівника з роботи вважається незаконним як­що воно здійснено без законних на це підстав або з порушенням встановленого порядку звільнення.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю треба розуміти істотне порушення або створення загрози такого порушення трудових прав громадян (незаконне притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідальності, ненадання відпустки тощо).

Злочин вважається закінченим: у разі незаконного звільнення з роботи – з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; у разі іншого грубого порушення законодавства про працю – з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину – спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. В ч. 1 ст. 172 КК України обов’язковою ознакою складу злочину є наявність особистих мотивів (заздрощі, помста, особисті неприязні стосунки).

Кваліфікуючою ознакоюзлочину є його вчинення щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.