Роль сім’ї у становленні особистості дитини

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ століттісеред пріоритетних напрямів реформування освіти відзначено, що в основу національного виховання мають бути покладені такі чинники:

- принцип єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь;

- організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу;

- забезпечення діяльності педагогічного всеобучу батьків.

І це закономірно, бо побудувати повноцінну національну школу без активної участі й підтримки сім’ї, по суті, неможливо. Як будь-яка дорога починається з перших кроків, будь-яка будова – з фундаменту, так і становлення людської особистості бере початок із сім’ї. Адже саме в родині під керівництвом та за допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ, тут проходить її громадянське становлення, формується світогляд та естетичні смаки. Здійснюючи родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та духовного становлення особистості, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища.

В.О. Сухомлинський вважав, що: у сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини – культурної особистості.

Із сім’ї протоптується стежка до школи, і вже тоді – на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім’ї та у школі.

Родина дає уявлення школярам про зовнішню і внутрішню культуру людини, виховує шанобливе ставлення до батька та матері, до старших, співчуття до немічних, калік, сиріт, вдів і ін., формує уявлення про загальнолюдські моральні вартості, привчає дітей до добросовісної праці, поваги до людей.

Отже, українська родина - перша школа патріотизму, національного єднання та виховання, місце прищеплення здорових норм і навичок, шанування рідної мови, звичаїв, традицій, свят, символів.

Ось чому, як відзначається у Концепції сімейного та родинного виховання, "сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку".

На особливу роль педагогічної культури батьків у родинному вихованні дітей звертали увагу Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, Б. Грінченко, І. Франко, О. Духнович, Л. Українка, Т. Лубенець, С. Русова, Г. Ващенко, І. Огієнко.

Про нагальну потребу педагогічної підготовки батьків писав і К. Ушинський. Він зазначив, що батьки завжди є хоч почасти вихователями своїх дітей і кладуть перші зерна майбутніх успіхів чи неуспіхів виховання. Зрозуміло без пояснень, як важливо для них у цьому випадку набуття педагогічних знань.

У процесі родинного виховання потрібна правильна та цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. А. Макаренко твердив, що до сім’ї організація впливу на дитину повинна прийти через широку педагогічну пропаганду, через приклад кращої сім’ї, через підвищення вимог до сім’ї.

Потребу педагогічної освіти батьків не тільки проповідував, а й практично здійснював В. Сухомлинський. Він вважав, що в наші дні не має важливішого завдання у сфері виховання, ніж учити матір і батька виховувати своїх дітей. Без турбот про педагогічну культуру батьків, за його висновком, неможливо розв’язати жодної проблеми, що стосується навчання і виховання.

Звертаючись до батьків, В. Сухомлинський нагадував їм, що якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо мрієте залишити після себе глибокий слід на землі – не обов’язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елемента періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків для своїх дітей. Творення людини – найвище напруження всіх ваших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – не тільки і не стільки джерело радості. Діти – це щастя, створене вашою працею.

У золотих перлинах народної мудрості закодовано погляди попередніх поколінь, визначено значення сім’ї у житті суспільства:

- яка вода, такий млин, який батько, такий син;

- який батько, такі й діти;

- які мамка й татко, таке й дитятко;

- який дід, такий його глід.