Класифікація сучасної сім’ї

Сучасні сім’ї можна класифікувати за різними параметрами:

1. За складом сім’ї:

· повні (з обома батьками та дітьми);

· неповні (з одним із батьків та дітьми або, з бабусею, дідом та онуками);

· нуклеарні (з двох поколінь – батьків та дітей);

· складні (з трьох або більше поколінь та можливо інших родичів);

· сім’ї повторного шлюбу (де один або обидва подружжя знаходяться у повторному шлюбі).

2. За кількістю дітей:

· бездітні сім’ї;

· однодітні сім’ї;

· малодітні сім’ї (з двома дітьми);

· багатодітні сім’ї (з трьома та більше дітьми).

3. За віком подружжів:

· молодожони (на першому році існування сім’ї);

· молоді сім’ї (де вік обох подружжів – до 28 років);

· сім’ї середнього подружнього віку (приблизно до 50-річного віку);

· сім’ї старшого подружнього віку (старше 50-річного віку).

4. За географічною ознакою:

· міські;

· сільські.

5. За особливими, характерними умовами життя:

· студентські сім’ї;

· сім’ї військових;

· сім’ї біженців;

· сім’ї у громадському шлюбі;

· пробний шлюб – більш експериментальна та проблематична форма позашлюбної сім’ї;

· відбувай сім’я – члени якої в силу певних умов живуть окремо.

6. За типом лідерства:

· авторитарні, в яких явно лідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшості випадків погоджується з таким становищем;

· егалітарні або відбувай сім’ї, в яких існує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу;

· сім’ї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому ґрунті.

Для аналізу психологічного сімейного клімату сім’ї також класифікують за різними критеріями. Так, за ознакою координації зусиль подружжя виділяють:

- колективістські сім’ї, в яких партнери вважають однаково необхідним успіх у роботі, навчанні, самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власними інтересами заради партнера;

- традиційні сім’ї, в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сім’ї;

- індивідуалістські, в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу, про власну кар’єру та ділові успіхи, хоча інтереси дітей, звичайно знаходяться поза конкуренцією.

Для соціальної і психотерапевтичної роботи з сім’ями важливу роль відіграє їх класифікація за параметром того стану, який називають психічним здоров’ям сім’ї.Тут виокремлюють:

- здорові сім’ї;

- невротичні сім’ї, в яких існують постійні конфлікти на ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когось з членів сім’ї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера;

- віктимогенні сім’ї, в яких існує тенденція робити когось з членів сім’ї «цапом відбувайлом», використовувати слабкощі членів сім’ї, де немає надійної захищеності кожного з них.

В деяких роботах, переважно психотерапевтичного спрямування, сім’ї поділяють на два таких типи:

- нормально функціонуючі сім’ї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всі сімейні функції;

- дисфункціональні сім’ї, в яких окремі функції виконуються незадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках.

Існують окремі класифікації більш художнього характеру, наприклад, у письменниці Т. Афанасьєвої, яка називає такі типи сімей:

- «дім-фортеця», в якому добре налагоджений побут і теплі, здорові стосунки між членами сім’ї;

- «дім-служба», де немає справжньої інтимності між подружжям, а уявність злагоди і побут підтримуються через почуття обов’язку;

- «дім-готель», де немає міцних подружніх зв’язків, сім’я фактично існує формально і основні інтереси подружжя знаходяться поза сім’єю.

Сучасні сім’ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім’ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

Благополучна сім’я – сім’я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем.

Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.

Сучасні благополучні сім’ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки «формувати» особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета – підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім’ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.

Неблагополучна сім’я – сім’я, яка через об’єктивні або суб’єктивні причинивтратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини.

До неблагополучних належать:

· сім’ї, де батьки – алкоголіки, наркомани – ведуть аморальний спосіб життя.У таких сім’ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;

· сім’ї асоціальні.Члени конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;

· сім’ї конфліктні.У них відбуваються постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Виникають такі сім’ї через брак у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. Тут панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. В умовах конфліктної сім’ї дитина набуває негативного досвіду спілкування, відчуває вороже ставлення батьків одне до одного. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах.

В конфліктній сім’ї дитина не засвоює цілий ряд загальнолюдських норм та цінностей, в неї формуються суперечливі почуття до своїх батьків, а інколи, навіть, і відчуження. У конфліктній сім’ї через свари між батьками дитина зазнає сильних психологічних травм. Нестачу позитивних емоцій вони компенсують пошуком їх у вуличних компаніях, бродяжництві, вживанні алкоголю, наркотиків;

· сім’ї неповні. У них дитину виховує один з батьків, переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок: розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. За кількістю поколінь у сім’ї неповні сім’ї бувають прості, які складаються з матері (батька) та дітей, та неповні розширені, що складаються з матері (батька), дітей та інших родичів. У таких сім’ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють надмірну роздратованість, байдужість;

· сім’ї, зовні благополучні.Систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім’ї, де взаємостосунки з дітьми є формальними; відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовуються фізичні покарання тощо);

· сім’ї соціального ризику. Це – соціально незахищені сім’ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов. Як правило, це малозабезпечені, багатодітні сім’ї, сім’ї, які мають дітей-інвалідів, батьків-інвалідів, а також сім’ї з неповнолітніми матерями.

Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють вчитель, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.