Виділення в тексті, їх класифікація.

Тема 2.3. Складання тексту з виділеннями та заголовками.

Мета: розглянути види виділень, рубрикації, правила їх застосування.

План

Виділення в тексті, їх класифікація.

Заголовки, їх види, функції.

Способи нумерації рубрик.

Правила оформлення заголовків.

Виділення в тексті, їх класифікація.

Типографіка передбачає кілька варіантів виділень в тексті. Вони обираються після з’ясування, якого ефекту потрібно досягти та який характер виділеного тексту.

Виділення в тексті можуть бути графічні, шрифтові, комбіновані та не шрифтові.

До графічних виділень відносяться: підкреслення лінійкою, використання рамок, плашок, дужок, символів, маркерів списку, прикрас, орнаментів.

Виділення виворіткою, чи інверсією(рис. 3), означає, що будуть білі літери на чорному фоні-прямокутнику, тобто кольори застосовуються місцями. Таке виділення використовується досить рідко, тому що сильно кидається в очі і виглядає не досить привадливо. Іноді його використовують при верстці журналів (зазвичай білий текст на кольоровому фоні, щоб візуально пом’якшити ефект (врізки, сторінки тексту).

Виділення підкресленням використовуєтьсяпри підготовці автором рукопису на друкарській машинці (позначає місце майбутнього виділення), але в професійній верстці його використання не доцільно. Єдиним випадком є зазначення адрес електронної пошти і сайтів в Інтернеті (рис. 4) для того, щоб легко впізнавати їх під час перегляду тексту.

До засобів виділення відноситься і бічна лінійка — тонка або напівжирна, одинарна або подвійна, встановлена вертикально поруч з рядками, до яких хочуть привернути увагу читача. Частіше бічну лінійку використовують в газетах, де текстові колонки розділяються ипографі ціи пробілами.

У газетних виданнях не рідко застосовують і різні не шрифтові засоби виділення в тексті, одним з яких є бічний відступ (втяжка). Він використовується для виділення якого-небудь абзацу чи розділу статті, який набирають на менший формат, ніж решту тексту. Відступ буває як одностороннім, так і двостороннім.

У деяких виданнях бічну лінійку об’єднують з боковим відступом, і тоді лінійку встановлюють в просвіті, утвореному відступом.

Рідше використовується підкреслення окремих слів та речень тонкою або напівжирною лінійкою. Це пов’язано з тим, що для установки лінійки потрібно збільшити міжрядковий пробіл, що не завжди бажано і не завжди красиво. Щоб підсилити виділення, можна поєднувати шрифтові засоби з ипографі ці. Так, в деяких газетах абзац, що виділяється, набирають напівжирним шрифтом або курсивом з боковим відступом, іноді навіть поєднуючи його з бічною лінійкою.

До шрифтових виділень відносяться: набір видільним шрифтом, набір більш дрібним або більшим шрифтом, шрифтом іншого малюнка, прописними або капітельні буквами.

Шрифтові виділення (курсивом, напівжирним, жирним) повинні бути виконані шрифтами тієї ж гарнітури і кегля, що й основний текст. Розділові знаки, які йдуть за виділеною частиною тексту, повинні бути набрані шрифтом основного тексту.

Для виділень в тексті якого-небудь слова, речення, абзацу чи розділу статті зазвичай застосовуються шрифти тих же кеглів і гарнітур, що і для набору самих текстів, але не прямого світлого накреслення, а напівжирні прямі або курсивні світлі.

Виділення напівжирним накресленням (рис.1) використовується для того, щоб позначити основну тему будь-якого фрагменту тексту.

Напівжирний шрифт сильно виділяється в тексті, тому таке виділення легко знайти, переглядаючи сторінки. На рис.1 використано виділення головних слів.

Рис. 1. Виділення напівжирним і курсивним накресленням

Напівжирні шрифти дають більш інтенсивне виділення, ніж курсив. Курсив виглядає красиво, але сприймається гірше, ніж шрифт прямого накреслення. Іноді для виділень в тексті застосовують шрифт іншої гарнітури.

Виділення курсивним накресленням (рис. 1) використовується для позначення нових термінів і слів, які пояснюються в подальшому тексті, а також, для позначення головного слова у реченні, слова, на яке падає логічний наголос. Курсив, на відміну від напівжирного шрифту, мало помітний, якщо розглядати сторінку цілком. Це важливо при логічному наголосі: ви не бачите, яке місце у реченні головним, доки не дочитаєте до потрібного місця.

Виділення капітеллю(рис. 2) —це особливий вид набору текста. В цьому випадку заглавні літери залишаються без зміни, а рядкові замінюються заглавними меншого розміру. Цей вид виділення досить рідко застосовується в російських та українських текстах, оскільки рядкові та заглавні літери мало чим відрізняються один від одного за написанням, проте широко використовується в іноземних текстах тому що латинські рядкові та заглавні літери сильно відрізняються.

Рис. 2.. Капітель в англійському та російському текстах

Існує ще один засіб виділення в тексті — розрядка, тобто збільшення проміжків між буквами слова, що виділяємо. Не бажано застосовувати розрядку для виділення відносно великої за розміром ділянки тексту, оскільки в цьому випадку ускладнюється процес читання. При наборі тексту в розрядку повинен пропорційно збільшуватися проміжок між словами, що виділяються.

Виділення розрядкою (рис.3) не прийнято використовувати в художній літературі. Таке виділення застосовується тільки в науковій літературі, де таким чином виділяють нові термінита поняття, коли вони вперше з’являються в тексті; а іноді — ключові місця в тексті, оскільки виділення розрядкою добре видно на сторінці і по ньому легко орієнтуватись.

Рис. 3. Виділення розрядкою і виворіткою

Виділення кеглем, зазвичай більш мілким, застосовується при цитуванні великих фрагментів тексту. В цьому випадку фрагмент, що цитується, оформлюється як один чи кілька окремих абзаців, які набираються шрифтом меншого кегля. Часто разом з цимвиконують виділення втяжкою: збільшують відступи зліва та з права від тексту, підкреслюючи тим самим, що даний фрагмент не є частиною тексту (рис. 4).

Рис. 4. Виділення підкресленням і комбіноване виділення кеглем і втяжкою

Виділення шрифтом використовується зазвичай у високохудожніх виданнях. Шрифтом можна виділяти тексти листів, телеграм, згадуваних в тексті об’яв чи вивісок тощо. У всіх подібних випадках текст оформлюється окремим абзацем чи кількома абзацами, додатково використовуються виділення відступами, інколи текст обводиться декоративною рамкою (рис. 5). Гарнітура, яка використовується при наборі такого фрагменту, підбирається таким чином, аби підкреслювати характер та смисл тексту.

Рис. 5. Комбіноване виділення шрифтом і рамкою

Виділення написанням заголовними літерами вважається не правильним і не бажаним. Набір слів та рядків великими літерами застосовується при оформленні абзаців; але виділяти таким чином довільні фрагменти тексту не варто (рис. 6).

Рис. 6. Виділення тексту заголовними літерами і написання кожного слова із заглавної літери

Виділення написанням кожного слова із заглавної літери також не є прийнятним. Заглавні літери використовуються в конкретних випадках: на початку речення, в іменах та назвах. В англомовній ипографі ці прийнято виділяти заглавними літерами кожне слово в назві, яка згадується в тексті, в цьому випадку можуть навіть не ставити лапки, подібним чином іноді виділяють текст написів чи об’яв (рис. 6).

Комбіновані виділення, виконують одночасно двома способами, наприклад, набір напівжирним в розрядку, набір напівжирним шрифтом збільшеного кегля з виключкою в «червоний рядок» і додатковою відбивкою, набір курсивом з укладенням тексту в рамку і т. п.

Різноманітні способи виділень можна застосовувати при оформленні звичайних абзаців, заголовків, а також додаткових елементів, наприклад абзацних цитат.

Основними параметрами абзацу є інтерліньяж, виключка рядків, наявність абзацного відступа. Під час оформлення можуть бути також використані втяжки і відступи між абзацами.

Інтерліньяж (або міжрядкова відстань) — це відстань, яка відокремлює один рядок від іншого.

Міжрядковий інтервал вимірюється від базових ліній ряжків, як показано на рисунку 7.

Рис. 7. Схема вимірювання інтерліньяжу в тексті

Виключка рядків — це спосіб вирівнювання всіх рядків абзацу. Виключка може бути по одній стороні, по центру чи по формату.

При виключці рядків по лівій чи правій стороні утворюється рваний край абзацу (рис. 8, праворуч). Хоча багато спеціалістів з типографіки вважають, що це полегшує читання, з естетичних міркувань така виключка практично не використовується для великих текстів. Основною областю застосування виключки по одній стороні є оформлення заголовків (рис. 8, ліворуч) чи невеликих написів в рекламних текстах.

Рис. 8. Виключка рядків по одній стороні при оформленні заголовків (ліворуч) і основного тексту (праворуч)

Виключка по центру вирівнює рядки по середині. Таке групування візуально полегшує композицію сторінки. Проте оформляти таким чином великі об’єми тексту не можна — виключка по центру переважно використовується для заголовків (рис. 9, ліворуч).

В деяких виданнях по центру розташовують вірші (рис. 9, праворуч).

Рис. 9. Виключка рядків по центру при оформленні заголовків (ліворуч) і віршованого тексту (праворуч)

У більшості випадків при оформленні абзацу використовують виключку по формату, що дає змогу вирівняти обидві сторони абзацу.

Останній рядок абзацу не розтягується по ширині, її прийнято залишати виключеною по лівій стороні. Програми верстки та макетування передбачають й інші варіанти: з виключкою останнього рядка по центру та по правій стороні; це потрібно при роботі із західними мовами (де текст пишеться і читається справа наліво), а дизайнерами може використовуватися як оригінальний прийом оформлення (рис. 10).

Рис. 10. Виключка тексту по формату з різними варіантами виключки останнього рядка

В технічних та оформлювальних цілях використовується повна виключка рядків, при якій всі рядки, включаючи останній, розтягуються по ширині. Це не підходить для верстання звичайного тексту, але може використовуватися для оформлення заголовків (рис. 11). Хоча, використовується цей прийом досить рідко, оскільки переноси в заголовку не бажані, а його рядки повинні бути приблизно однакової довжини.

Рис. 11. Виключка рядків заголовка по центру (ліворуч) і по формату для обох рядків (праворуч)

Абзацний відступ застосовуєтьсядля того, щоб візуально виділити початок абзацу і дати змогу читачу легко орієнтуватися в тексті.

Абзац оформлюють трьома основними способами: звичайним абзацним відступом (рис. 12, ліворуч), зворотнім абзацним відступом (рис. 12, в центрі) чи без відступу взагалі (рис. 12, праворуч). На прикладі, абзаци для наочності додатково відокремлюються відбивками.

Рис. 12. Текст зі звичайним (ліворуч), зворотнім (в центрі) абзацним відступом і без відступа (праворуч)

Текст без абзацних відступів погано читається.

Зворотній абзацний відступ застосовується в тих випадках, коли особливо важливо, щоб читач легко міг знайти потрібний йому абзац. Це актуально при створенні бібліографічних списків в кінці книги, алфавітних показників тощо. В таких випадках зворотній абзацний відступ часто комбінується з виділенням ключових слів на початку абзацу, наприклад напівжирним шрифтом.

Абзацний відступ николи не застосовується при оформленні віршів, заголовків і часто не використовується при оформленні великих цитат, коли вони виносяться в окремі абзаци і виділяються кеглем, іншою гарнітурою чи відступами.

Відступи між абзацами — це збільшена міжрядкова відстань між останнім рядком одного абзацу і першим рядком наступного абзацу. Таким чином можна досягти, щоб абзаци були добре помітними в тексті. Прове використання такого відступа ускладнює чи навіть повністю виключає можливість створення привідної верстки.

Рис. 13. Використання абзацних відступів (ліворуч) і відступів між абзацами (праворуч)

Втяжки — це створення додаткових відступів ліворуч і праворуч від абзацу, звуження поля набору (тобто максимальної довжини рядка). Втяжки можуть бути як двосторонніми (рис. 14, праворуч), так і односторонніми — текст може виділятися відступом тільки ліворуч чи праворуч (рис. 14, ліворуч). Систему різноманітних втяжок можна використовувати в наукових текстах, які містять велику кількість різноманітних цитат з різних джерел.

Рис. 14. Виділення цитати односторонньою (ліворуч) і двосторонньою (праворуч) втяжкою

За допомогою втяжок оформляють тільки виділення розміром один-два абзаци.

Майже всі види виділень широко використовують в апараті смислової рубрикації. Тому крім регулярних блоків (абзаців) найбільш часто зустрічаються блоки заголовків і підзаголовків.

Заголовки і підзаголовки (загальний термін рубрики) призначені для логічного членування тексту на частини, розділи, глави, параграфи, пункти та ін. Заголовки і підзаголовки набирають достатньо часто тим же шрифтом, що й основний текст, тільки або видільного накреслення, або більшого (а в окремих випадках меншого) розміру, тобто виділяють їх для реалізації основної функції членування тексту.