Стратегія впровадження нововведень в процес виробничо-господарської діяльності організацій будівельного комплексу
Сучасний світовий досвід конкуренції неспростовно доводить, що абсолютна більшість монополій, що утворилися останнім часом, виникли на базі відкриттів і інших нововведень, що дозволили створити новий, до цього невідомий, ринок з широкими можливостями і перспективою прискореного зростання. Сучасні лідери в автомобільній, авіаційній, електротехнічній і електронній промисловості виникли з невеликих «піонерних» фірм. Останні десятиліття підтвердили цю закономірність в галузі виробництва комп'ютерної техніки, розробки програмного забезпечення, створення спеціальних видів озброєння. І не зважаючи на те, що наукові дослідження в найбільших обсягах ведуться на крупних підприємствах, більшість відомих сучасних відкриттів є результатом діяльності невеликих і, як правило, невідомих фірм.
Підприємства, що дотримуються стратегії впровадження нововведень, не зв'язують себе необхідністю знижувати собівартість вироблюваної продукції, диференціювати її або розробляти конкретний сегмент ринку, а зосереджують зусилля на пошуку принципово нових, ефективних технологій, проектуванні необхідних, але невідомих до цих пір видів продукції, методів організації виробництва, прийомів стимулювання збуту і т.д. Головна мета - випередити конкурентів і одноосібно зайняти ринкову нішу, де конкуренція відсутня або нікчемно мала (див. рис.9.1).
| ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОВВЕДЕНЬ |
| Переваги |
| •отримання надприбутку за рахунок монопольно встановлюваних цін; блокування входу в галузь за рахунок монопольного володіння винятковими правами на продукцію, технологію, послуги і т.д.; • відсутність товарів-замінників; • створення іміджу новатора, що використовує власні досягнення в галузі науки і техніки для повної реалізації потенційних можливостей споживачів. |
| Необхідні ринкові умови |
| • відсутність аналогів продукції, наявність потенційного попиту на пропоновані нововведення і крупних підприємств, готових підтримати інновацію. |
| Вимоги до організації виробництва |
| • висока науково-технічна кваліфікація персоналу, проектна (матрична) структура управління, венчурна організація бізнесу на початкових етапах нововведення. |
| Дестабілізуючі чинники |
| • великі об’єми фінансування, високі витрати на початкових етапах, протидія ринку впровадженню нововведення, протизаконна імітація (копіювання) нововведень іншими фірмами, високий ризик банкрутства. |
Рис. 9.1 Характеристики стратегії впровадження нововведень
Із зрозумілих причин подібна ситуація на ринку є джерелом великих обсягів продажів і надприбутку. Проте в більшості випадків (80 зі 100) закінчується банкрутством через неготовність ринку сприйняти нововведення, технічну або технологічну недоопрацьованість нового виробу, зайнятість каналів розподілу, відсутність досвіду тиражування нововведення, інших причин.
Великий ризик проходження даної стратегії, з'ясовний високим ступенем невизначеності її результатів, зіставимо з венчурним ризиком, що утримує багато фірм від спеціалізації в цьому бізнесі. Однак, принадні перспективи бути одноосібним лідером на ринку не зупиняють багато підприємств у фінансуванні і матеріальній підтримці проектів такого роду.
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 669;