Поняття та види договорів азартної гри
Поняття договорів азартної гри. Необхідність задоволення всезростаючого попиту фізичних осіб на різного роду азартні ігри викликала інтенсивний розвиток діяльності в сфері грального бізнесу, що вимагає встановлення цивільно-правових засад зазначених відносин. Договори азартної гри виступають визначальним ланцюгом правовідносин, пов'язаних з організацією і проведенням гри та парі, лотереї, розіграшу. Такі договори є типовою формою правочинів ігрового ризику та окремими договорами, що опосередковують відносини азартної гри, визначають місце зобов'язань ігрового ризику в системі алеаторних правовідносин.
За законодавством України азартною грою визнається «гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається діями, цілком або частково заснованими на випадку, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки (зокрема, ігри в букмекерских конторах, на іподромах та інших видах тоталізатора)»1.
Зобов'язання азартної гри є договірним правовідношенням, сторони якого зобов'язуються вчинити дії з організації і проведення заснованої на принципі випадковості гри з метою отримання призу (виграшу), умовами участі в якій є внесення гравцем ставки, а невизначена подія виступає умовою правочину ..., заради настання/ненастання якої укладається такий правочин2.
В доктрині цивільного права зазвичай виділяють такі ознаки зобов'язань з азартної гри: 1) особливий ризик, який виникає з гри (алеаторний обов'язковий ризик); 2) формування призового фонду гри її учасниками шляхом об'єднання внесків гравців для їх наступного нерівномірного розподілу1; 3) учасниками або стороною договорів гри та парі є її організатор, якщо інше не передбачено правилами гри або законом; 4) спрямованість узгодженої волі учасників гри поставити себе в залежність від випадку з метою отримання задоволення від процесу гри та майнової вигоди від виграшу2.
Правова природа договорів азартної гри. Зобов'язання з гри та парі відносяться до групи договорів, «для яких розподіл ризику між сторонами становить їх мету і які з цієї причини називаються ризиковими, або, інакше, алеаторними (аіеа — «гра в кістки»)»3. Смисл таких договорів полягає в тому, що вони, «будучи оплатними, конструюються гак, що обсяг зустрічного задоволення, що залежить від однієї із сторін, залишається невідомим, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити»4.
Зобов'язальне правовідношення з азартної гри виникає лише за наявності всіх наведених вище ознак (властивостей) поняття азартної гри, що в цілому зумовлені особливостями мети та умовами зустрічного надання при здійсненні цього правочину.
Договори азартної гри відносяться до ризикових (алеаторних) правочинів, позбавлених позовного захисту внаслідок того, що ніхто із законодавців не схвалював моральних позицій, що в якості підстав для збагачення містили азарт, пристрасть, примху, впертість чи інше, що майже в усіх державах вважалось гріхом. І в грі, і в парі ризик, продиктований цими почуттями, носить обов'язковий характер і є невід'ємним атрибутом даних угод, їх основною каузою, затьмарюючи собою іноді навіть бажання виграша або підтвердження своєї правоти в парі.
Зобов'язання з азартної гри позбавлене санкції, оскільки засновані на подібних зобов'язаннях вимоги фізичних та юридичних осіб не підлягають судовому захисту в силу прямої вказівки закону та/або загальних положень щодо обов'язку додержання моральних засад суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України), а також загальних положень щодо справедливості та добросовісності.
Не підлягають судовому захисту не лише вимоги, що прямо випливають з угод гри та парі, але й всі вимоги, пов'язані з ними.
Традиційно наведене положення стосується ситуації, коли в особи, що програла в грі або парі, відсутні готівкові кошти для виплати суми, належній стороні, що виграла.
Водночас у прямо визначених законом випадках зобов'язання з гри та парі можуть визнаватися цивільними зобов'язаннями, підставою яких виступають повноцінні правочини, вимоги за якими підлягають судовому захисту.
Відсутність права на судовий захист зазначених натуральних зобов'язань не є абсолютним, оскільки в прямо визначених законом випадках допускається надання судового захисту за такими зобов'язаннями учасникам, що визнані більш слабкою стороною. Зокрема, судовий захист має надаватися зобов'язанням з гри та парі, які виникли з договорів, укладених за участю ліцензованого організатора гри та парі. При цьому подібні договори визнаються дійсними правочинами за умови дотримання їх учасниками загальних вимог закону щодо вчинення договору (статті 215—236 ЦК України).
Відсутність ліцензованого організатора серед сторін договорів гри та парі тягне за собою наслідки натурального зобов'язання. У зв'язку з цим вимоги з договорів гри та парі, укладених одноразово (несистематично) без участі ліцензованого організатора або учасника гри, мають визнаватися позбавленими судового захисту.
Інші обмеження здійснення зазначених правочинів припустимі лише в силу прямої вказівки закону.
Класифікація договорів азартної гри. Договори азартної гри являють собою однорідну групу договорів, до якої зазвичай відносять чотири види договорів — азартної гри, парі, лотереї, розіграшу.
Положення про договір гри мають визнаватися загальнородовою категорією, яка виконує роль загальних положень всієї системи видів договорів ігрового ризику. Такий договір є складовою типу договорів з надання послуг і видом алеаторних правочинів, як наслідок, притаманних їм специфіки предмета договорів, характеру зустрічного надання і статусу виконавців (послугонадавачів).
Дата добавления: 2015-10-05; просмотров: 715;