Тлумачення третейської угоди.

Встановлення дійсності третейської угоди і визначен­ня її обсягу є неможливим без з'ясування її дійсного змісту, тобто її тлумачення. Проблем тлумачення третейської угоди має велике практичне значення, адже перед третейськими суддями практично завжди постає питання про визначення обсягу своєї компетенції, яка випливає саме з третейської угоди.

Тлумачення третейської угоди мають свої особливості. На жаль, вітчизняна судова та арбітражна практика з цього питання поки що незначна, а тому варто звернутися до досвіду інших країн. В росій­ській судовій практиці прийнято за основу позицію, згідно з якою третейське застереження слід тлумачити буквально, а повноваження третейського суду, обмежені третейською угодою, яка не повинна тлумачитись широко.¹

Світова практика третейського розгляду виробила ряд принципів тлумачення третейської угоди, до яких перш за все належить прин­цип добросовісності, принцип ефективного тлумачення.

Принцип добросовісності полягає в тому, що дійсна воля сторо­ни повинна завжди мати перевагу щодо волі, яка висловлена ззовні, в тих випадках, коли воля і волевиявлення не співпадають. Реаліза­ція цього принципу означає, що воля сторін повинна оцінюватись в контексті існуючих між ними відносин, а не ізольовано. Отже, здій­снюючи тлумачення третейської угоди і становлення намірів сторін також необхідно враховувати відносини і поведінку сторін з момен­ту підписання договору до моменту звернення до третейського суду. Крім цього, згаданий принцип також означає, що третейська угода повинна тлумачитись в сукупності, як одне ціле. Всі частини тре­тейської угоди повинні оцінюватись у сукупності, взаємозв'язку і взаємообов'язковості. Особливо важливим це правило є у випадках, коли третейська угода міститься в декількох пов'язаних між собою договорах або коли укладено основну третейську угоду, на яку міс­титься посилання у декількох договорах.

Принцип ефективного тлумачення полягає в тому, що у випад­ках, коли третейська угода може бути витлумачена в двох різних на­прямках, то тлумачення, яке обґрунтовує дійсність угоди, має пріо­ритет щодо тлумачення, яке тягне за собою недійсність угоди.

Принцип тлумачення contra proferentem полягає в тому, що фор­мулювання які містяться в арбітражній угоді, повинні тлумачитись проти сторони, яка оспорює зміст арбітражної угоди.