Джерела конституційного права України

Джерело конституційного права України — це зовнішня форма об'єктивації встановлених чи санкціонованих Українським народом або державою, чи суб'єктами місцевого самоврядування конституційно-правових норм, які мають юридичну силу.

За своїм характером джерела конституційного права поділяються на ті, що є безпосереднім волевиявленням всього Українського народу, ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади, а також ті, що є волевиявленням територіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування. За змістом, тобто юридичною силою, джерела конституційного права поділяються на конституційні, законодавчі, підзаконні та локальні. За формою вираження джерела конституційного права поділяються на нормативно-правові акти; договори; судові прецеденти; акти інших соціальних норм (моралі, акти об'єднань громадян тощо).

Основним джерелом конституційного права є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. Конституція України — це єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулює найважливіші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийняття, внесення до нього змін і доповнень та його захисту, гарантування. Вона існує у вигляді єдиного нормативно-правового акта, до складу якого входять три основні частини: преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення. Основну частину Конституції України становлять групи норм Конституції, що визначають загальні засади суспільного і державного ладу; права, свободи та обов'язки людини і громадянина; конституційні основи виборів і референдумів; правовий статус вищих органів державної влади — Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України; правовий статус прокуратуру систему та функції судів загальної юрисдикції; особливості адміністративно-територіального устрою України; правовий статус Автономної! Республіки Крим; основи місцевого самоврядування; порядок внесення змін до Конституції України

Іншим важливим джерелом конституційного права України, що має найвищу юридичну силу, є акти референдумів про внесення змін до Конституції України — нормативне вираження волі Українського народу або територіальної громади в рішеннях всеукраїнського та місцевих референдумів, система нормативно-правових актів, що приймаються суб'єктами референдумів відповідно до їх компетенції і в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

Основним видом джерел конституційного права України є закони України. Це — нормативно-правові акти, що приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел конституційного права, за винятком Конституції та відповідних актів всеукраїнського референдуму, і регулюють найважливіші комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права. Конституція України у ст. 92 передбачає коло питань, що визначаються та встановлюються виключно законами України (права і свободи людини і громадянина та їх гарантії; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян; статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов; Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; порядок використання і захисту державних символів; державні свята та ін.).

До законодавчих джерел конституційного права належать чинні міжнародні договори України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства лише за умови надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України.

Важливим видом джерел конституційного права України є укази і розпорядження Президента України, які відповідно до ст. 106 Конституції є обов'язковими на території України. Вони видаються на основі і в розвиток Конституції і законів України.

Джерелами конституційного права України є постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання.

Наступним джерелом конституційного права України є нормативно-правові акти суб'єктів місцевого самоврядування, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представницьких органів місцевого самоврядування (рад), їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самоорганізації населення.