Основи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні

Громадянство — це стійкий правовий взаємозв’язок між особою і державою, де обидва суб'єкти мають взаємні права та обов'язки. Взаємні права та обов’язки особи та української держави передбачають, що громадяни України користуються всією повнотою прав і свобод та несуть усі обов’язки перед суспільством і державою. Громадяни мають неухильно виконувати нормативні установлення держави, не порушувати прав і законних інтересів інших суб’єктів права, не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Держава охороняє права і свободи громадян, створює належні умови для реалізації ними своїх прав і свобод, забезпечує рівність прав громадян в усіх сферах життєдіяльності нашої країни та захист їх прав і інтересів як всередині країни, так і поза її межами.

Відповідно до Закону «Про громадянство України» громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до Законів України та міжнародних договорів України. Набуття може здійснюватися на таких підставах:

· за народженням;

· за територіальним походженням;

· внаслідок прийняття громадянства України;

· внаслідок поновлення громадянства України;

· внаслідок усиновлення;

· внаслідок встановлення над дитиною опіки або піклування;

· встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки (піклування);

· перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

· внаслідок встановлення батьківства;

· за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами.

Під конституційними правами і свободами людини і громадянина розуміють гарантовану Конституцією та державою міру можливої поведінки особи з метою задоволення своїх потреб та інтересів у політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільного життя. Вони утворюють систему, елементами якої є громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи.

Громадянські права і свободи є індивідуальними, природними, виникають з часу народження людини, незалежно від її громадянства і не можуть бути ніким скасовані чи припинені: право на життя (ст. 27); на повагу до гідності (ст. 28); на свободу та особисту недоторканість (ст. 29); на недоторканість житла (ст. 30); на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31); особистого та сімейного життя (ст. 32); на вільне пересування, вільне проживання та вільне залишення території України (ст. 33); на свободу думки і слова (ст. 34); на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35).

Політичні права і свободи громадян України — це конституційно визначена міра можливої політичної поведінки особи, насамперед, участі у безпосередньому народовладді, здійсненні державної влади і місцевого самоврядування. До них відносять право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36); право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38); право громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 40).

Економічні права та свободи людини і громадянина — це нормативно визначена міра можливої поведінки або діяльності людини та громадянина в економічній сфері суспільних відносин, пов’язана з правовим режимом власності та господарської діяльності. До них відносять право приватної власності (ст. 41); на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42); на користування об’єктами права державної та комунальної власності (ст. 41) та власністю українського народу (ст. 13).

Соціальні права та свободи людини і громадянина — це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері, що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров’я. До них належать право на працю (ст. 43); на страйк (ст. 44); на відпочинок (ст. 45); на соціальний захист (ст. 46); на житло (ст. 47); на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (ст. 48); на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49).

Культурні права і свободи людини і громадянина — це міра можливої поведінки або діяльності особи щодо задоволення своїх законних потреб у сфері освіти, літературної, художньої, наукової і технічної діяльності: право на освіту (ст. 53); на свободу творчості (ст. 54); на інформацію (ст. 34).

Конституційні обов'язки людини і громадянина — це визначена нормами Конституції та законів України міра обов’язкової, належної поведінки та діяльності у політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільного життя: обов'язок неухильно додержуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65); незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих збитків (ст. 66); сплати податків і зборів (ст. 67) тощо.