Поняття про судові експертизи.

Укріплення законності та правопорядку в Україні зумовлює застосування судових експертиз правоохоронними органами на стадії попереднього розслідування та судовими органами при розгляді кримінальних, господарських, адміністративних і цивільних справ.

Термін «експертиза» походить від латинського слова «ехрегіш» — досвідчений, обізнаний. Експертиза отримала назву судової, оскільки виконується за призначенням судових чи правоохоронних органів.

Експертизою є дослідження визначених питань особами, що володіють спеціальними знаннями в цій області.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує охоронну діяльність та її зв'язок із судовими експертизами, є Конституція України (ст. 60—63).

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) встановлених доказів, що полягає в дослідженні експертом, за завданням правоохоронних органів, речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичного стану і обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судова експертиза є одним з видів наукового дослідження, але відрізняється від всіх інших наукових досліджень тим, що ця діяльність відбувається в спеціально регламентованому процесуальним законом порядку.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 році (зі змінами та доповненнями): «Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ та процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне досягнення науки і техніки.

Законодавство України про судову експертизу складається з цього Закону, процесуального законодавства, інших законодавчих актів, міжнародних договорів та угод про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово- експертної діяльності. До них належать: Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України, Закон України «Про виконавче провадження», Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Інструкція «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та інші нормативно-правові акти з питань судової експертизи.

Законом України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження.

Принцип законності полягає в дотриманні експертом і органами суду в своїй діяльності законодавства України.

Принцип незалежності судового експерта полягає в тому, що при наданні висновку за результатами дослідження, експерт не може знаходитися в будь-якій залежності від органу або особи, що призначила експертизу, сторін та інших осіб, які зацікавлені в результатах справи. Експерт надає висновок на підставі результатів проведених досліджень відповідно до законодавства та своїх спеціальних знань.

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечується:

•процесуальним порядком призначення судового експерта;

•забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

•існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та попереднього слідства;

•створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

•кримінальною відповідальністю судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;

•можливістю призначення повторної судової експертизи;

•присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Основними ознаками експертизи є:

•Використання спеціальних знань.

Експертиза проводиться лише у випадках, коли для дозволу визначених питань у справі необхідні наукові, технічні, чи інші спеціальні знання. Питання, що ставляться експерту, не можуть виходити за межі знань експерта.

•Проведення експертизи в передбаченому процесуальним законом порядку.

1) Законом України регламентований порядок призначення експертизи, її проведення і процесуального оформлення: Кримінально- процесуальним кодексом (ст. 196—200 КПК), Господарсько- процесуальним кодексом України (ст. 31, ст. 41, ст. 42), Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України (ст. 380—381), Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 11), Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 81—86), Цивільно-процесуальним кодексом (ст. 143—148, ст. 189), а також Інструкцією «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень».

Результати дослідження оформляються спеціальним процесуальним документом — висновком експерта, що є спеціальним видом передбачених законом судових доказів і тим самим відрізняється від діяльності фахівця, що оформляється протоколом слідчої дії чи довідками, актами, висновками відомчих експертиз, які отримані з застосуванням спеціальних знань, та інших документів, що є різновидом, а не самостійним видом речовинних доказів.

2) Визначені права й обов'язки учасників процесу (ст. 77 КПК), призначених як експертів.

Експертиза проводиться особою, спеціально призначеною слідчим чи судом, що володіє відповідними спеціальними знаннями і задовольняє іншим вимогам, зазначеним у кодексах.

• Проведення досліджень з метою встановлення обставин, що мають значення для справи.

Якщо при проведенні експертизи експерт знайде факти, що мають значення для справи, і з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право вказати про них у своєму висновку, а також для правильного рішення поставлених перед ним питань з дозволу слідчого чи суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним запитання, що стосуються експертизи.

Отже, джерело доказових фактів — висновок експерта — є не тільки результатом діяльності експерта, але і результатом діяльності і використання своїх прав іншими учасниками процесу. При цьому право експерта, за допомогою своїх спеціальних пізнань, знаходити в представлених на дослідження фактичних даних, додаткові властивості, сторони, виявляти взаємозв'язок з іншими фактичними обставинами, установлювати закономірності, причинно- наслідкові зв'язки.