Показники інтенсивності міжнародної торгівлі

У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення

(5.16) (5.17) (5.18)

де Е_д – експорт на душу населення

І_д – імпорт на душу населення;

ЗТО_д – зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

Ех – вартість національного експорту за рік;

Іm – вартість національного імпорту за рік;

ЗТО – зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч – чисельність населення країни на відповідний рік.

Ці показники широко використовуються в міжнародних зіставлення. Так, найбільші за обсягами експортери світу не характеризуються найвищими рівнями вивезення товарів на душу населення: США – 2840 дол., Японія – 3352 дол., Італія 4180 дол., Німеччина – 8300 дол. Лідерами за рівнем експорту на душу населення в сучасній світовій торгівлі є: Сінгапур 33 450 дол., Бельгія – 15 700 дол., Ірландія – 14 510 дол., а також такі країни, як Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Катар, Бахрейн та Об'єднані Арабські Емірати, де рівень цього показника коливається близько 10 тис. дол. '

Однією із провідних тенденцій світогосподарського розвитку останніх десятиліть є послідовний перехід багатьох країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу.

Під відкритою економікою розуміють таку економіку, напрямок розвитку якої визначається тенденціями, що діють у світовому господарстві, її зовнішньоекономічні зв’язки посилюються і, при цьому, зовнішньоторговий оборот досягає такого рівня, коли він починає стимулювати загальне економічне зростання.

Кількісними індикаторами відкритості економіки є:

- зовнішньоторгова квота;

- експортна квота;

- імпортна квота.

Зовнішньоторгова квота визначається за формулою:

, (5.19)

де ВВП – валовий внутрішній продукт;

ЗТО – зовнішньоторговий оборот країни.

ЗТО = Ex+Im, (5.20)

де Ех – експорт країни (export);

Іm – імпорт країни (import).

Вважається, що країну можна віднести до країн з відкритою економікою, якщо рівень зовнішньоторговельного обороту складає близько 25% до ВВП.

Найчастіше ступень відкритості економіки країни, тобто ступень її участі у міжнародному поділі праці розраховується за допомогою експортної квоти.

Експортна квота країни визначається за формулою:

(5.21)

Прийнято вважати рівень відкритості економіки країни прийнятним, якщо розмір експортної квоти (Е_кв) більше 10%.

За допомогою імпортної квоти можна визначити імпортозалежність країни.

Імпортна квота визначається за формулою:

(5.22)

Зазначені показники дають уявлення про масштаби зв’язків окремих національних економік із світовим ринком. Однак, ці показники потрібно використовувати комплексно з іншими показниками економічного розвитку країни, оскільки інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків країни характеризується не тільки обсягами товарообігу, але й міжнародним рухом факторів виробництва, до яких належать робоча сила, капітал, технології тощо (що буде розглянуто у наступних розділах книги).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (gross domestic product - GDP) – додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.

Валовий внутрішній продукт визначається за формулою:

ВВП = (С+Іn)+(Ех-Ім) (5.23)

де : С – споживання (consumption) (домашніх господарств, підприємств та уряду);

Іn – внутрішні інвестиції (капіталовкладення) (investment);

Ех-Ім = NE (5.24)

де NE - чистий експорт (net export).

Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product - GNP) – це сума доданої вартості, яка виготовлена всередині країни, і чистого факторного доходу з-за кордону.

ВНП = (С+Іn)+(Ех-Ім+NY), (5.25)

де NY – чистий факторний дохід з-за кордону (різниця доходів від зароблених за кордоном коштів (наприклад, доходи від прибутків на інвестиції, вкладені за рубежем) та виплатів прибутків нерезидентам, що переводяться за кордон).

Валовий національний дохід (ВНД) (gross national disposable product - GNDP) – це валовий національний продукт, який використовується на накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

ВНД = (С+Іn)+(Ех-Ім+NY+NT), (5.26)

де NT - чисті трансферти (net transfer).

Абсолютні розміри ВВП чи ВНП в цілому характеризують економічну потужність країни, але недостатні для визначення рівня життя населення. Міжнародні організації, такі як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд чи Світова торгівельна організація, класифікуючи країни за рівнем економічного розвитку, головним критерієм вважають показник ВВП на душу населення. Чим вищий показник ВВП в розрахунку на душу населення, тим вищий рівень життя в країні.

Однак, аналізуючи рівень розвитку країни необхідно сполучати обидва показники, оскільки абсолютна величина ВВП характеризує, перш за все, обсяг виробленої продукції та послуг, а його відносний показник визначає рівень продуктивності праці, організацію й культуру виробництва.

Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік) До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:

- обмін диференційованими виробами, в т. ч.:

а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);

б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і парафін);

в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);

- обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

- обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за специфічних умов:

а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);

в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).

Показники внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за методикою Грубела-Ллойда. Рівень внутрішньогалузевої торгівлі визначається як різниця загального обігу даної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

Н_і =(Еx_і+Іm_і)-½Еx_і-Іm_і½, (5.27)

де Н_і – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Еx_і Іm_і – відповідно експорт та імпорт галузі і;

(Еx_і + Іm_і) – вартість зовнішньоторговельного обігу галузі і;

½Еx_і - Іm_і½ – абсолютна вартість різниці між експортом та імпортом виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі і.

Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами визначається за формулою:

де U_i – інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;

Н_і – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Еx_і та Іm_і – відповідно експорт та імпорт галузі.

Значення показника перебувають у межах:

0
Внутрішньогалузевий обмін відсутній	Обмін має виключно внутрішньогалузевий характер

Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну (індекс внутрішньогалузевої торгівлі) серед галузей даної країни або групи країн розраховується за формулою:

при збалансованій зовнішній торгівлі

(5.30)

або

(5.31)

при незбалансованій зовнішній торгівлі