Події революції 1905-1907 рр. в Україні. Діяльність українських парламентських громад в І та ІІ Державних думах

Українські партії, тісно співпрацюючи з робітниками, селянами та інтелігенцією, сприяли активізації страйкового руху, посиленню наступу на монархію. Соціальні вимоги протестувальників усе частіше доповнювалися політичними: перетворення Росії на конституційну монархію, загальне виборче право та ін. Значно посилив цей рух розстріл демонстрації робітників у Петербурзі 9 січня 1905 р. Криваві події у столиці стали сигналом до масових виступів по усій імперії. Україна не стала винятком. Уже в січні 1905 р. робітники Києва та промислових районів Донецько-Криворізького басейну розпочали політичний страйк, який охопив усю територію України. За приблизними даними, у ньому взяло участь 170 тис. робітників.

Протягом весни-літа 1905 р. хвиля страйків зростала. Услід за робітниками, на боротьбу піднялося селянство. Виступи стали більш організованими. Так, 18 грудня 1905 р. в селі Великі Сорочинці (Полтавщина) був створений селянський комітет, який віддав розпорядження не сплачувати податків, не надсилати новобранців до війська тощо. Комітет керував і обороною селян від урядових військ. Всього протягом січня-березня 1905 р. в Україні відбулося до 140 селянських виступів.

Апогеєм протистояння був виступ військових. Першими піднялися на боротьбу моряки Чорноморського флоту. 14-25 червня 1905 р. під керівництвом Г. Вакуленчука, О. Матюшенко, О. Коваленко виступили матроси панцерника «Потьомкін». 16 листопада того ж року під проводом лейтенанта П. Шмідта зчинили бунт моряки крейсера «Очаків». Друге повстання на Чорноморському флоті стало більш масовим. 17 листопада в Києві відбувся виступ саперів на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським. Усе це свідчило про втрату армії як опори монархії.

Під тиском наростаючого протесту влада погоджується на пом’якшення національної політики. У 1904 р. було розпочато обговорення питання про скасування обмежень у використанні української мови. У березні 1905 р. Російська академія наук надіслала доповідь, у якій визнавала українську мову самостійною. У тому ж 1905 р. виходить закон «Про свободу друку національними мовами». У травні 1906 р. скасовується дія Емського указу. Як наслідок, українська викладацька інтелігенція і студентство почали активно послуговуватися українською мовою. Цьому посприяло також відкриття просвіт (перша «Просвіта» на території України під владою Російської імперії була заснована в Одесі 30 жовтня 1905 р.). За сприяння просвіт почала активно розвиватись україномовна періодична література. Першою україномовною газетою був «Хлібороб», що виходив у Лубнах під редакцією В. Шемета, а першою щоденною газетою – «Українська думка».

За таких умов 17 жовтня 1905 р. Микола ІІ видає Маніфест про надання громадянських прав, політичної свободи, заснування парламенту (Державної думи із законодавчими правами). Перші вибори до думи відбулися на початку березня 1906 р. Україна була представлена у ній 102 депутатами із 497. З них 32 депутати представляли селян, 26 – інтелігенцію, 24 – поміщиків, 8 – робітників, 1 – священиків. 45 українських депутатів об’єдналися в Українську парламентську громаду, головою якої став адвокат із Чернігова І. Шраг. Громада мала власний друкований орган – «Український вісник». Українська фракція І Державної думи звернула увагу на аграрне й національне питання. Зокрема, вона виробила проект засад автономії, який через розпуск думи не було винесено на обговорення.

20 лютого 1907 р. відбулися вибори до ІІ Державної думи. У її стінах знову виникла Українська громада з 47 членів. Ця група багато в чому продовжила роботу першої української фракції, вимагаючи автономії України, місцевого самоврядування, охорони праці, використання української мови в школі, суді. Особливістю Другої думи була її більша радикальність та опозиційність до влади. У 1907 р. від українських губерній було обрано 59 селян, 17 інтелігентів, 6 робітників і 4 священики. Проте Українська громада виявилась нежиттєздатною. Микола ІІ, не бажаючи поступатися владою та прислухатися до думи, розпустив її.