Поняття та терміни. Гетьманщина– українська козацька держава, яка утворилася на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля

Гетьманщина– українська козацька держава, яка утворилася на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій – Хмельниччини. Очолювалася виборним Гетьманом, управлялася козаками.

Гетьман – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від XVII ст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель України.

Геополітика – течія в соціології, яка вивчає і аналізує в єдності географічні, політичні та інші фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави і досліджує державу, як діючу особу світової політики, головним чином в її відношенні до оточення і ставить за мету вирішити проблеми, що випливають із просторових відносин.

Денаціоналізація – втрата національних особливостей (мови, культури і т. ін.); повернення державою націоналізованого майна попереднім власникам.

Дискримінація – обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо; в міжнародних відносинах – створення умов, що ставлять якусь державу у гірше становище порівняно з іншими державами.

Жовнір– найманий солдат у Польщі.

Мануфактура – Форма капіталістичного промислового виробництва, що передувала великій машинній індустрії та ґрунтувалася на поділі праці й ремісничій техніці.

Магістрат – у Литві, Польщі та Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет.

Нація – конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру.

протекторат :

· форма залежності, за якої одна держава визначає і здійснює зовнішні відносини іншої держави, бере на себе захист її території та фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи через свого резидента;

· держава, що перебуває в такій залежності від іншої держави;

Фільварок–

· . у феодальній Польщі, Литві, Білорусі та Україні – комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство

· у Польщі, Західній Україні та Західній Білорусі (до 1939 р.) – панський маєток із господарчими будівлями.

Фермер – орендар або власник землі, який веде на ній господарство головним чином за допомогою найманої праці

Ясир – бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з ХV ст. до 60-х рр. XVIII ст.; полон, неволя.