Зміст занять з декоративного мистецтва

полягає в ознайомленні учнів з орнаментом і законами його створення (контраст, ньюанс, акцент, рівновага, симетрія, асиметрія, ритм, композиційний центр, виділення головного в композиції, кольорові відношення в орнаментальній композиції.)

Навчання починається з ознайомлення учнів з декоративним мистецтвом вцілому, з майстрами декоративно-прикладного мистецтва, їх творчістю, що супроводжується цікавою розповіддю. Необхідно звернути увагу учнів на різноманітність технік виконання декоративних композицій різними майстрами. Кожну розповідь про творчість майстрів супроводжувати наочненням, з аналізом використання даними майстрами законів створення орнаментальних композицій.

Широко застосовується в побуті і повинні бути вивчені дітьми необмежені сітчасті орнаменти, які прикрашають шпалери, тканини, паркет, та інші предмети.

Малювання необмеженого орнамента проводиться після вивчення складання їх у замкнутих формах (трикутник, коло, квадрат, смужка).

Останнім часом усе ширше застосовується декоративна композиція, складена на основі вільного ритму і асиметрії. Але при відсутності строгої симетрії і ритму, загальний ритм в таких композиціях все таки є.

Орнаментальне мистецтво в школі вивчається з обов'язковим вивченням його видів:

При вивченні переробки природних форм у декоруванні дотримуються такої послідовності:

1. попередній збір матеріалів;

2. попереднє вивчення об'єктів; (форма, характерні особливості);

3. виконання кількох варіантів; (стилізація різних елементів);

4. виконання схеми робочого ескізу декоративного малюнку у зменшеному розмірі;

5. лінійна побудова малюнку на основі робочого ескізу;

6. ескіз тотального вивчення (світлі, темніші);

7. ескіз кольорового вирішення;

8. остаточне виконання елементу чи орнаменту.

Така послідовність роботи використовується як у творчих пошуках окремих елементів, так і створення композицій.

Слід звернути увагу на поняття "візерунок" і "орнамент".

Візерунок - це вільна композиція всіх елементів.

Орнамент - це візерунок, у якому елементи ритмічно повторюються.

Щоб успішно навчити дітей декоративно-тематичного малювання в школі, правильно розвивати в них образне мислення і творчі здібності, учитель має розуміти особливості дитячого малюнку.

Декоративне мистецтво нерозривно пов'язане з виробництвом матеріальних благ. Адже ткацтво, килимарство, керамічно-фаянсова і фарфорова промисловість, будівельна справа повинні насамперед задовольняти не тільки матеріальні, а й естетичні потреби людини. Декоративні сюжети можна побачити на килимах, рушниках, тарелях, панно, тощо.

Учні на уроках праці, образотворчого мистецтва, а також на позакласних уроках, гуртках учать різні види і техніки виконання декоративних малюнків, складають різноманітні композиції.

Є такі види декоративного малювання:

карбування;

різьблення;

аплікація;

оздоблення;

розпис;

вишивка.

Декоративно-прикладне мистецтво по своєму походженню - мистецтво народне: народ створює речі, народ знаходить їм потрібну форму і вираження, народ зберігає знайдену в них красу і усі свої досягнення передає нам у спадщину. У творах декоративно-прикладного мистецтва ми бачимо мудрість народу, його характер, уклад життя. У них вкладена душа народу, його почуття і його представлення про краще життя. Тому вони мають таке величезне пізнавальне значення. Археологи по речах визначають історичну епоху, суспільні відносини, природні і соціальні умови, матеріальні і технічні можливості, народні вірування і традиції, спосіб життя, заняття, інтереси і смаки людей, їхнє відношення до навколишнього. Речі роблять великий виховний вплив. Вивчення творів декоративно-прикладного мистецтва, їхніх художніх особливостей і засобів створення виховує дбайливе відношення до речей, повага до національного надбання і національної культури, до творчої праці людей, підвищує наш культурний рівень.

Творець корисної речі прагне наділити її естетичними якостями. Таке естетичне перетворення прикладних речей здійснюється декором, тобто прикрасою форми і її поверхонь за допомогою спеціальної художньої обробки. Аналіз судин різного призначення переконує нас у досконалості їхньої форми, а разом з тим виявляє їхню художню виразність. Естетичні якості матеріалу, кольорово-пластичні властивості форми й інші зовнішні ознаки викликають у пам'яті почуттєві образи пережитих явищ дійсності, утягують річ у навколишню її природне і суспільне середовище, зв'язуючи її з предметним світом, збуджуючи цими зв'язками в людини гаму різноманітних почуттів. Річ стає не тільки матеріально корисної, але і духовно значимої.

Річ стає "почуттєво стала перед нами людською психологією". Створена руками умільця, вона несе на собі відбиток багатогранної людської особистості, її матеріальних і духовних нестатків, а тому здобуває значення художнього твору.