Малювання натюрмортів

Перед нами на темному полірованому столі лежить купка книг у різноколірних обкладинках. Поряд — крісло, обтягнуте строкатою тканиною. На підлозі — яскравий червоний килим. Кожний предмет має певну форму, своєрідні кольори і знаходиться на певній відстані від нас. Як передати все це на папері чи полотні?

Учень, добираючи фарби, близькі до кольору предметів, що знаходяться перед ним, кладе їх на малюнок, зроблений олівцем.

Зображення, що виходить внаслідок такої роботи, здається недосвідченому оку схожим на натуру. Та, вдивляючись уважніше, неважко помітити, що, крім не зв'язаних між собою колірних плям, на папері чи полотні не намальовано нічого. Не виявлена форма предметів, немає глибини і простору, все нагадує аплікацію.

Помилка криється в тому, що учень звів усе багатство природних форм і колірних відношень до декоративного узору. Щоб уникнути таких помилок, потрібно пам'ятати про колірну єдність і гармонію.» Правдиве, емоційне зображення створити не можна, якщо живописець не покладе всі фарби на малюнок у гармонії і єдності.

Гармонія і колірна єдність залежать насамперед від основного джерела світла. Воно є ніби складовою частиною всіх фарб природи. Сонячне світло об'єднує освітлені поверхні, вечірнє штучне надає всьому жовто-оранжевого відтінку, а рефлекс від неба надає тіням холоднуватих відтінків; уранці переважають золотисто-рожеві відтін­ки, ввечері — жовто-оранжеві, у похмурий день — нейтральні сріб­лясті; в сосновому лісі на все лягає зеленуватий колір. Усі кольори одержують відтінок кольору освітлення.

У нашому прикладі натури, якщо сонячне світло, проникаючи через вікно, падає на яскравий червоний килим, то все, що є в кімнаті, буде злегка підфарбоване червоним світлом того ж відтінку, що й килим. Коли ж за вікном росте дерево, то сонячного літнього дня у кімнаті всі предмети освітлені зеленуватим світлом. У цьому випадку на гармо­нію і колірну єдність впливає уже не основне, а відбите світло.

Працюючи над пейзажним етюдом, спочатку потрібно з'ясувати умови, які визначають гармонійну колірну побудову та загальну гаму фарб, у якій будуватимемо відношення: більш світлих чи темних, у холодних чи теплих тонах, ступінь інтенсивності кольору. Потім необхід­но вияснити міру освітленості частин кожного об'єкта. Усе це можна назвати «колоритом» натюрморту, пейзажу тощо.

Чималу роль у створенні правдивого, емоційного зображення віді­грає чергування холодних і теплих тонів.

Розглянемо послідовність роботи фарбами над натюрмортом. На підготовленому малюнку тонкими лініями позначаються межі тіней і бліків. Малювання натюрморту фарбами починається з прокладки основними кольорами всіх предметів, що входять до нього, одночасно беручи їх обов'язково у відношенні один до одного. Та малювати весь натюрморт одночасно можливо тільки тоді, коли є заздалегідь виго­товлені суміші фарб, які б відповідали кольорам основних предметів. Тому бажано, особливо на ранньому етапі навчання, виготовляти сумі­ші фарб для першої прокладки відповідно до основних кольорів кожного предмета, за допомогою яких учень зможе малювати одночасно весь натюрморт, враховуючи відношення одного предмета до іншого.. Необхідність уже в першій прокладці пов'язати всі компоненти натюрморту між собою має істотне значення, оскільки, уточнюючи у дальшій роботі форму предметів, наприклад яблука, глечика, складок драпі-

ровки, ми не будемо боятися, що втратимо їхній взаємозв'язок. Прокладаючи основними кольорами стіл, яблуко, тканину тощо, важливо з перших же мазків не забувати, що за допомогою кольору будується форма, а не розфарбовується малюнок. Важливо також уявляти, як розміщена площина стола, як заокруглюється яблуко, тобто малювати немовби поза поверхнею паперу чи полотна.

Малювати треба починати зі світлих місць, тобто класти колір, наприклад у яблуці, насамперед на його освітлену частину, так само і в драпіровці.

Після встановлення колірних відношень між основними предметами і фоном починається конкретизація форми, і саме тут розробляється тіньова частина предметів. Тіні — це кольорові тони, які залежать від кольору й характеру поверхні самого предмета, від кольору сусідніх предметів, від рефлексів і освітлення.

Кольоровий тон тіні протилежний тону освітленої частини предмета: якщо предмет освітлений холодним світлом, то тіні цього предмета здаватимуться теплими і навпаки.

Важливо виконувати роботу у чіткій послідовності, від загального до окремого, від великих форм, деталей до дрібніших. Часто учень, захоплюючись подробицями якогось одного предмета, вирішуючи їх без зв'язку з цілим і окремими частинами натюрморту, втрачає відчуття реальної форми і в своєму прагненні передати всі деталі непомітно для себе руйнує цілісність зображення. Щоб цього не трапилось, ніколи не треба забувати про загальну форму. Так, уточнюючи зображення яблука чи складки тканини, слід пам'ятати і про сусідні складки, зі­ставляючи кожну їхню частину і з усією драпіровкою в цілому, і з іншими предметами.

Можливо, що під час роботи з'явиться строкатість у кольорі, тому третій етап у малюванні натюрморту зводиться до узагальнення, відтворення початкового враження, закріпленого у першій прокладці.

Спробуємо побудувати й намалювати натюрморт з таких предметів: глечика, тарілки, рушника і великого шматка чорного хліба. Такий натюрморт можна поставити для учнів VI класу, а також у студії. Усі ці предмети розташовані на столі біля стіни.

Рушник вішаємо на стіну і спускаємо одним кінцем на стіл. У та­кому положенні він об'єднує світлу стіну і темний стіл. Глечик розташовується у правій частині біля стіни. Тарілка з хлібом висувається ближче до першого плану і ставиться з таким розрахунком, щоб зрів­новажити глечик. Щоб краще пов'язати глечик і тарілку з хлібом, використовуємо ніж, який кладемо у певному напрямі.

Після виконання малюнка можна братися до живопису. Відобра­жаючи натуру, добиваємось якомога точніших сумішей основних кольорів. У цьому випадку для кращого визначення кольору використовується прийом зіставлення сусіднього з тим, який відшукуємо, наприклад, дивимося на тінь, коли шукаємо колір освітленої частини,

На першому етапі малювати краще широкими пензлями. Насампе­ред прокладаються великі площини — стіл і стіна, потім глечик і рушник. Глечик і рушник краще малювати одночасно, щоб точніше передати їх колірні відношення. Чітке визначення колірної відмінності одного предмета від іншого — важливе правило першої прокладки. Мазки пензля треба класти за формою. Виготовлена суміш, звичайно, не зразу відповідатиме натуральному кольору. Учнів слід підвести до висновку, що виготовлена суміш є тільки основою, яку доведеться уточнювати і конкретизувати.

Коли прокладку кольору закінчено, починається другий етап робо­ти, в ході якого вся увага зосереджується на передачі кольором форми й матеріалу предметів: коричневої глини глечика та білого фаянсу тарілки, дірчастого шматка темного хліба та гладкої темно-охристої поверхні стола. Великого значення тут набуває розуміння ролі світла у живопису.

Градації світла виявляються у кольорі. Це означає, що блік на гледчику не буде білим: передаючи колір світла, він сприйматиме його забарвлення. Основний колір глечика в тіні не можна перетворювати просто у темну тінь, обов'язково слід передати його колірний відтінок.

Уточнення першої прокладки найкраще починати з предметів, які найбільше відрізняються один він одного матеріалом, причому в рободту з перших же мазків включається фон. Так, перші мазки кладуть на освітлену частину того предмета, який розміщений ближче до художника, і тут же намічають поряд фон, щоб він пішов углиб, потім знову предмет і знову фон і т. д. Таке розроблення форми у нашому натюрморті починаємо з глечика і тарілки. Визначаючи потім віднодшення стола до глечика, тканини рушника до стіни і стола, учень повиднен пам'ятати, що тіні рекомендується малювати розріджено, а світлі місця корпусно, що перенасиченість тіней заважає передачі об'єму. Жи­вопис провадиться тут відразу, без затримки над розробленням деталей окремого предмета, весь час перевіряється співвідношення першого, другого і третього планів з фоном.

Третій етап роботи полягає в узагальненні натюрморту. Детально проробляючи окремі предмети, легко порушити цілісність натюрморту. Деякі предмети вийдуть занадто яскраві, інші надміру деталізовані. Щоб подолати такий різнобій,» необхідно окремі предмети приглушити, інші — посилити. Особлива увага приділяється першому плану: він повинен мати чіткіше виявлену колірну характеристику предметів.

Інколи, складаючи натюрморт, наприклад, з овочів, можна поста­вити учням завдання перед початком малювання надати паперу або полотну певного тону, у даному разі — зеленуватого. Перша прокладка і весь дальший живопис ведеться з урахуванням тієї колористичної гами, яка характеризує всю постановку.

Порядок і технічні прийоми роботи над натюрмортом не становлять чогось раз назавжди даного, вони змінюються відповідно до характеру предметів, які зображуються, але цілісність малювання з урахуванням сусідніх предметів є найважливішим.

Рекомендована література

1. Авсиян О.А.Натура и рисование по представленню. - М., 1987

2. Беда Г.В.Основы изобразительной грамоты. - М., 1969

3. Белютин С.М. Начальные сведения о рисунке и живописи. - М

4. Королев В.А. Учебный рисунок. - М., 1981

5. Королев В.А. Материалы и техника рисунка. -М., 1987

6. Костерин Н. П. Учебный рисунок. - М., 1980

7. Кузин В. Наброски и зарисовки. - М., 1970

8. Перепадя В. Рисунок. Проблеми творчості в навчальному процесі.-

9. Палітра друку, 2003

10. Секачова А. Рисунок и живопись. - М., 1983

11. Серов А.А. Рисунок. - М., 1975

12. Соловйов О.М. Навчальний малюнок. - К., 1956

13. Чиварди Дж. Техника рисунка. - Эксмо, 2004