Основні елементи обліку податку на прибуток

Платниками податку з числа резидентівє:

- суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами ;

- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту ;

- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту ;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

- відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв.

Платниками податку з числа нерезидентівє:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України , за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Основна мета розрахунку оподаткованого прибутку в податковому обліку - правильний розрахунок суми податку на прибуток , а для цього ніякі проміжні результати не потрібні, та послідовність розрахунку не має особливого значення (за виключенням,наприклад, окремого обліку операцій з цінними паперами).

В податковому обліку розрахунок фінансового результату для обчислення розміру податку на прибуток (об’єкту оподаткування) теж має свою методику, яка в загальному вигляді представлена у статті 134 ПКУ. Цей опис можна представити у вигляді наступної формули:

Оподаткований прибуток = Податкові доходи - Собівартість реалізованих товарів / послуг - Інші податкові витрати

Загальний підхід до формування об'єкту оподаткуванняпередбачає наступні етапи:

1. Визначення загальної суми доходу , який включає дохід від операційної діяльності (п.135.4 ст. 135 ПКУ) та інші доходи (п. 135.5 ст. 135 ПКУ);

2. Визначення складу витрат операційної діяльності , які включають собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) (п. 138.8 ст. 138 ПКУ) та інші прямі витрати (п. 138.9 ст. 138 ПКУ);

3. Визначення складу інших витрат , до яких включаються:

· загальновиробничі витрати (п.п. 138.8.5 ст.138 ПКУ);

· адміністративні витрати (п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);

· витрати на збут (п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);

· інші операційні витрати (п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);

· фінансові витрати (п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);

· інші витрати звичайної діяльності, не пов'язані безпосередньо з виробництвом і/або реалізацією товарів (робіт, послуг) (п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПКУ)

4. Визначення складу витрат, не врахованих в минулих податкових періодах у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів і/або допущеними помилками (п.п. 138.11 ст. 138 ПКУ);

5. Визначення доходів та витрат від операцій з основними засобами (ст. 145 - 146 ПКУ);

6. Віднесення збитків минулих років до складу податкових витрат звітного періоду (ст. 150 ПКУ);

7. Визначення витрат від операцій з іноземною валютою (п.153.1 ст. 153 ПКУ);

8. Визначення доходів та витрат по орендних операціях (оперативний і фінансовий лізинг) (п. 153.7 ст. 153 ПКУ);

9. Визначення доходів та витрат від операцій з цінними паперами (п. 153.8 ст. 153 ПКУ);

10. Визначення доходів та витрат від бартерних операцій (п. 153.10 ст. 153 ПКУ).

Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, визначається наступним чином:

Податок на прибуток = Оподаткований прибуток × ставка податку на прибуток

Таблиця 3.1 - Ставки податку на прибуток підприємств, що діє у 2014 р.