Теорія ERA Альдерфера

Альдерфер виходить з того, що потреби людини можуть бути об’єднані в окремі групи. Таких груп на відміну від Маслоу три:

- потреби існування;

- потреби зв’язку;

- потреби зростання.

Потреби існування так би мовити включають дві групи потреб піраміди Маслоу: потреби безпеки (за винятком групової безпеки) та фізіологічні потреби.

Група потреб зв’язку кореспондується з групою потреб приналежності і причетності. Потреби зв’язку відображають соціальну природу людини, прагнення людини бути членом сім’ї, мати друзів, колег, ворогів, начальників, підлеглих. Тому до цієї групи можна також віднести частку потреб признання та самоствердження з піраміди Маслоу, яка пов’язана з прагненням людини займати певне положення в навколишньому середовищі, а також ту частку потреб безпеки піраміди Маслоу. Яка пов’язана груповою безпекою.

Потреби зростання відповідні потребам самовираження піраміди Маслоу і включають в себе також ті потреби групи признання і самовираження, які пов’язані з прагненням до розвитку упевненості, до самовдосконалення тощо.

Принципова відмінність між теоріями Маслоу і Альдерфера полягає у тому, що за Маслоу відчувається рух від потреби до потреби тільки знизу уверх, а за Альдерфером – рух іде в обидві сторони.

Процес руху уверх за рівнями потреб Альдерфер називає процесом задоволення потреб, а процес руху вниз – процесом фрустрації, тобто порадки у прагненні задовольнити потреби.

Розуміння цієї теорії є корисним для практики управління, так як вона відкриває для менеджерів перспективи пошуку ефективних форм мотивування, які співвідносяться з більш низьким рівнем потреб, якщо нема можливості створити умови для задоволення потреб більш високого рівня.