Теорія ієрархії потреб Маслоу

Концепція ієрархії потреб, розроблена Маслоу, містить в собі наступні основні ідеї та передумови:

- люди постійно відчувають якісь потреби;

- люди відчувають певній набір сильно виражених потреб, які можуть бути об’єднані в окремі групи;

- групи потреб знаходяться в ієрархічному розпорядку по відношенню одна до одної;

- потреби, якщо вони не задоволені, спонукають людину до дій. Задоволені потреби не мотивують людей;

- якщо одна потреба задовольняється, то на її місце виходить інша незадоволена потреба;

- звичайно людина відчуває одночасно декілька різних потреб, які знаходяться між собою у комплексній взаємодії;

- потреби, які знаходяться ближче до основи „піраміди”, потребують задоволення в першу чергу;

- потреби більш високого рівня починають активно діяти на людину після того, як взагалі задоволені потреби більш низького рівня;

- потреби більш високого рівня можуть бути задоволені більшою кількістю засобів, ніж потреби рівня.

У відповідності з теорією Маслоу є п’ять груп потреб.

Фізіологічні потреби. До цієї групи відносяться потреби в їжі, воді, повітрі, сховищі тощо, тобто ті потреби, які людина повинна задовольнити, щоб вижити. Такі люди мало цікавляться змістом роботи, вони концентрують увагу на оплаті, на умовах праці, комфортність робочого місця, можливості уникнення стомлення тощо. Для управління такими людьми необхідно, щоб мінімум заробітної плати забезпечив їх виживання і умови роботи не дуже обтяжували існування.

Потреби безпеки. Це прагнення і бажання людей знаходитись у стабільному і безпечному стані, який захищає від страху, болю, хвороб та інших страждань, які може принести життя людині. Такі люди прагнуть запобігати хвилюючих ситуацій, люблять порядок, чіткі правила, якісні структури. Вони оцінюють свою роботу, в першу чергу, з точки зору забезпечення стабільного існування в майбутньому (гарантії роботи, пенсійне забезпечення гарантії медичного обслуговування, запобігають ризиків, ставлять перепони до змін і перетворень). Для управління такими людьми необхідно створити чітку і надійну систему соціального страхування, використовувати чіткі й справедливі правила регулювання їх діяльності, оплачувати працю вище прожиткового мінімуму, не залучати їх до прийняття ризикованих рішень та здійснення дій, пов’язаних з ризиком або змінами.

Потреби приналежності і причетності. Людина прагне до участі у спільних діях, він бажає дружби, любові, бути членом будь-яких об’єднань людей, приймати участь в суспільних заходах тощо. По відношенню до них керівництво повинно форму дружнього партнерства, для таких людей треба створювати умови для спілкування на роботі. Добрі результати дають групова форма організації праці, групові заходи, які виходять за рамки роботи, а також нагадувати про те, що їх цінять колеги по роботі.

Потреби признання та самоствердження. Ця група потреб відображає бажання людей бути компетентними, сильними, здібними, упевненими у собі, а також бажання, щоб їх признавали такими і поважали їх за це. Ці люди прагнуть до лідерства або до положення признаного авторитета. Для таких людей корисними можуть бути присвоєння титулів, звань, висвітлення їх дій у пресі, згадування керівництвом у публічних виступах їх заслуг, нагородження почесними нагородами тощо.

Потреби самовираження. Ця група об’єднує потреби, які виражають потяг людини до найбільш повного використання своїх знань, здібностей, умінь та навичок. Такі потреби носять більш індивідуальний характер. При управлінні такими людьми необхідно прагнути давати їм оригінальні завдання, які дозволяють втілити у життя здібності, надавати більшу свободу у виборі засобів вирішення задач і залучати до роботи, яка потребує винахідництва і творіння.

Основна задача теорії Маслоу складається у прагненні показати, як ті чи інші потреби можуть діяти на мотивацію людини до дії і як, знаючи про певну динаміку дії потреб на мотивацію людини, справляти дію на людину, надаючи йому можливості задовольняти свої потреби певним чином.

Концепція Маслоу справила великий вплив на розвиток теорії і практики сучасного управління. Але у концепції є декілька наразливих моментів.

По-перше, потреби по різному проявляються в залежності від багатьох ситуаційних чинників (зміст роботи, положення в організації, вік, стать тощо).

По-друге, не обов’язково спостерігається чітка послідовність однієї групи потреб за другою, як це наведено у „піраміді” Маслоу.

По-третє, задоволення верхньої групи потреб не обов’язково призводить д послаблення їх дії на мотивацію, за винятком самовираження.