Дослідження умов рівноваги монополіста

Мета діяльності монопольної фірми як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодах - максимізація прибутку (TR-TC → max прибутку).

Монополія максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг випуску продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу:

MR = MC

Рис. 5.3 Монопольна рівновага

Фірма, яка максимізує прибуток, досягає рівноваги. Ціна і обсяг випуску, при яких фірма максимізує прибуток, називається рівноважними.

Монополія, яка максимізує прибуток у довгостроковому періоді, збільшує обсяг виробництва до тих пір, доки не буде випускати таку кількість товару, при якій би досягалась рівність граничного доходу і довгострокових граничних витрат:

MR=LMC

Утримання монопольної позиції фірмою протягом тривалого періоду можливе тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопольного економічного прибутку. Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах. Але у стані рівноваги монополія у короткостроковому періоді може опинитися і у ситуаціях

- беззбитковості;

- мінімізації збитків;

- закриття фірми.

В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції щодо залучення в галузь нових фірм, як це властиво конкурентному ринку, і тому ціни на монопольному ринку вищі, ніж вони могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

4. Антимонопольна політика.

В умовах монополії, з одного боку, об’єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до зростання цін, але, з другого боку, монополізація завжди пов’язана з масштабами виробництва, що призводять до зниження середніх витрат в цілому і до економії ресурсів.

Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.

Антимонопольне законодавство - законодавство, що спрямоване проти утворення в суспільстві монопольної влади.

Більшість чисто монополістичних галузей є природними монополіями і тому підлягають державному регулюванню.

Через великі постійні витрати крива попиту перетинає криву середніх витрат в точці (F), де середні витрати все ще знижуються. Не регульований монополіст (рис. 5.4) вибрав би обсяг Q₁ і ціну Р₁, при яких він буде мати прибуток і при яких буде недовикористання ресурсів (бо Р>МС). Регулююча комісія прагне покращити соціальні наслідки природної монополії і назначає максимальну ціну на продукцію монополії - суспільно оптимальну ціну Р₃, у якій Р = МС, що призведе до ефективного розподілу ресурсів. У цьому випадку монополія буде отримувати збитки і тому вона постійно буде вимагати державних дотацій. Для того, щоб не сплачувати монополії дотацій, держава назначає компромісну ціну Р₂, "що забезпечує справедливий прибуток"(деціна дорівнює середнім сукупним витратам). Вона дозволяє монополісту беззбитково вести діяльність, але не виправить повністю ситуацію недорозподілу ресурсів.

Рис. 5.4 Державне регулювання природної монополії

Регулювання цін може одночасно знизити ціну, збільшити обсяг виробництва і скоротити економічні прибутки монополії.

5. Соціальна ціна монополії

Рис. 5.5 Порівняльний аналіз монополії та досконалої конкуренції

На конкурентному ринку Р=МС, а монопольна влада передбачає, що Р>МС. Монопольна влада зумовлює підвищення цін і зменшення обсягів виробництва. (P_m>P_k); (Q_m<Q_k)

Відмінності між чистою конкуренцією та чистою монополією:

Економічні наслідки монополії:

1. Завищена ціна, занижений обсяг виробництва порівняно з конкурентною фірмою. Випуск продукції, що максимізує прибуток монополії, не доходить до точки, в якій мінімізуються середні витрати. Це означає недорозподіл ресурсів, тобто монополіст вважає вигідним обмежити випуск і використовувати менше ресурсів, ніж є виправданими з точки зору суспільства.

2. Існування проблем з витратами

а) що виправдовує існування монополій та олігополій

б) Х - неефективність, яка має місце, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва більші, ніж мінімально можливі.

Х-неефективність – це неефективна внутрішня робота фірм - має своїм результатом витрати вище необхідних.

Причини Х-неефективності:

- Поганий менеджмент (коли метою менеджерів стає легке життя на роботі, забезпечення роботою некомпетентних друзів та родичів, втеча від підприємницького ризику, тощо).

- Погане стимулювання робітників.

- Порівняно неактивна діяльність фірми - монополії бо відсутні конкуренти.

- Емпіричний метод у прийнятті рішень у протилежність відповідним розрахункам витрат та доходів.

3. Погані стимули в монополії щодо розвитку НТП;

4. Власники монополії прагнуть збагатитися за рахунок другої частини суспільства.

5. Соціальна ціна монополії - це міра втрат суспільством чистої корисності (частини надлишків споживача та виробника), що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.

Рис. 5.6. Соціальна ціна монополії

Монополія, скорочуючи обсяги виробництва продукції порівняно з тими, які були б досягнуті в умовах досконалої конкуренції, робить споживачів біднішими.

Оскільки Р_m>MC, надлишки споживачів і виробників змінюються. Сукупна втрата надлишку споживача відповідає сумі площ чотирикутника А і трикутника В (А+В). Виробник отримує додатково надлишок, що відповідає площі чотирикутника А, але втрачає частину надлишку, що відповідає трикутнику С. Порівняно з надлишком виробника в умовах досконалої конкуренції у монополіста цей надлишок збільшується на величину: (А-С). За допомогою цих розрахунків отримуємо соціальну ціну монополії, яка дорівнює (В+С).

Недовироблена продукція Q_mQ_k - це чисті збитки від монопольної влади, які визначаються як різниця між потенційно можливим обсягом виробництва в галузі без монополії і реальним обсягом випуску монополіста. В економічній теорії вони також мають назву: мертвий вантаж монополії.