Поняття монополії. Різновиди монополії.

Тема 5. Монополія

1. Поняття монополії. Різновиди монополії.

2. Особливості деяких показників.

3. Дослідження умов рівноваги монополіста

4. Антимонопольна політика.

5. Соціальна ціна монополії.

Поняття монополії. Різновиди монополії.

Монополія - це ринкова структура, у якій одна фірма є єди­ним продавцем товару, на який не існує близьких замінників.

Фірма володіє монопольною владою, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість продукції, яку вона готова продавати.

Умови функціонування монопольного ринку:

- наявність одного виробника, який продає однорідну продук­цію, що не має близьких субститутів, багатьом покупцям;

- частка випуску монопольного ринку відповідає ринковій пропозиції;

- галузь складається з однієї фірми;

- існування бар’єрів для входження в галузь;

- відсутність вільного входу на ринок.

Бар’єри для входу в галузь- це обмежувачі, які запобігають появі додаткових продавців на ринку монопольної фірми:

1. урядові ліцензії, квоти чи високі мита на імпортні товари;

2. патенти й авторські права;

3. власність на всю пропозицію;

4. контроль монополістом джерел надходження потрібної сировини чи інших спеціалізованих ресурсів;

5. перевага низьких витрат великого виробництва, зумовлена монополізацією ринку;

6. великі транспортні витрати, які сприяють формуванню ізольованих місцевих ринків;

7. нечесна конкуренція (антиреклама, тиск на банки та постачальників ресурсів, демпінг, переманювання фахівців, промисловий шпіонаж тощо) – незаконні або межуючи з беззаконням заходи щодо утримання монопольної влади.

Не маючи можливості впливати на ринкову ціну, кожен споживач змушений орієнтувати свій попит відповідно до ціни, яку пропонує монополіст. Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючи при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст використовує свою монопольну владу.

Фірма володіє монопольною владою, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість продукції, яку вона готова продавати.

Монопольна влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Монопольну владу можуть мати підприємства не тільки на ринку чистої монополії, а й на ринку монополістичної конку­ренції або олігополії.

Маючи можливість регулювати обсяг попиту через ринкову ціну, монополіст обирає обсяг виробництва таким чином, щоб максимізувати свій прибуток.

Показники монопольної влади:

Індекс Лернера - індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії.

Спосіб виміру монопольної влади - визначення величини, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

Був запропонований у 1934 році економістом Аба Лернером і отримав назву показника монопольної влади Лернера.

Числове значення індексу лежить між 0 і 1. Для досконало конкурентної фірми I_L = 0, бо Р = МС. Чим вище I_L, тим більша монопольна влада.

Індекс Герфіндаля використовується для виміру ступеню конкуренції на ринку. Він має такий вигляд:

,

де р_і - частка ринку, що припадає на фірму, %;

n – кількість фірм у галузі.

Якщо галузь складається лише з однієї фірми, то Н=1´100²=10000. Якщо у галузі діють 100 рівноправних фірм, то Н=100×1²=100. У випадку з двома рівноправними фірмами Н = 2×50² = 2×2500 = 5000. Таким чином, індекс Герфіндаля перебуває у межах від 0 до 10000, відображаючи спектр ринкових структур від досконалої конкуренції до чистої монополії.

У Законі України "Про захист економічної конкуренції" монополізація визначається як досягнення суб'єктом господа­рювання монопольного (домінантного) становища на ринку то­варів, підтримання або посилення цього становища. У статті 12 цього Закону подається більш чітке визначення монопольного (домінантного) становища. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, якщо:

• на цьому ринку немає жодного конкурента;

• немає значної конкуренції внаслідок обмеженої можли­вості доступу інших підприємств на ринок;

• частка підприємства на ринку продукції перевищує 35 % і суб'єкт господарювання не довів, що зазнає значної конку­ренції;

• частка підприємства на ринку продукції менша, ніж 35 %, але воно не зазнає значної конкуренції.

Згідно з українським законодавством заборонені будь-які дії, що призводять до набуття фірмою монопольного станови­ща, а також визначені форми зловживання таким станови­щем, серед яких:

- встановлення цін або інших умов придбан­ня чи реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку;

- застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господа­рювання без об'єктивних причин;

- нав'язування додаткових зобов'язань, що не стосуються предмету договору;

- обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдає шко­ди іншим суб'єктам господарювання; часткова або повна відмова від реалізації продукції за відсутності альтернатив­них джерел реалізації або придбання;

- суттєве обмеження конкурентоздатності інших суб'єктів господарювання без об'єк­тивних причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Різновиди монополій:

1. Чиста монополія - це така монополія, коли на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких субститутів.

2. Природна монополія - це монополія, яка має місце в галузях, де мінімізація середніх витрат виробництва досягається, коли існує одна єдина фірма в галузі.

3. Проста монополія - це монополія, що встановлює однакові ціни на один і той же товар для всіх покупців.

4. Монополія, що застосовує цінову дискримінацію - це монополія, що встановлює різні ціни на один і той же товар для різних покупців.

5. Закрита монополія - це монополія, що захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

6. Відкрита монополія - це монополія, коли одна фірма на деякий час стає єдиним виробником продукції не маючи спеціального захисту.

Влада монополій і монопсоній - це форми ринкової влади.

7.Монопсонія - це ринок, де багато продавців і є лише один покупець.

Чистій монополії в ринковій економіці протистоїть адміністративна монополія.

8. Адміністративна монополія - це монополія, яка виникає в умовах адміністративно-командної системи. Вона базується на державній власності на засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку, для неї характерний прямий розподіл ресурсів. Така монополія діє в умовах закритої економіки. Адміністративна монополія не є ринковою, вона виникає в неринковому середовищі, але має більшу монопольну владу, ніж економічна монополія.

Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади:

1. Лімитуюче ціноутворення - це таке ціноутворення, при якому фірма (відкрита монополія) встановлює ціну меншу за ту, яка б давала можливість отримувати короткострокову максимізацію прибутку. Його мета - зменшити ймовірність появи можливих конкурентів на ринку. Лімітуюче ціноутворення найбільш привабливе для тієї монопольної фірми, яка має переваги за рівнем витрат, тобто її витрати надто низькі порівняно з іншими фірмами.

2. Цінова дискримінація - це форма ціноутворення, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно від умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.

Умови цінової дискримінації:

1. Фірма повинна мати сильну монопольну владу

2. Можливість перепродажу товару має бути виключена

3. Потенційно сегментовані ринки мають відрізнятися за еластичністю попиту.

Види цінової дискримінації (цінової диверсифікації):

1) у просторі (продаж у місті та в селі);

2) у часі (білети на вечірні та денні сеанси);

3) за доходами споживачів (послуги юриста для багатих та бідних);

4) за обсягами споживання блага (мінімально потрібна кількість і понад норму);

5) за соціальним статусом споживачів (квитки для працюючих та пенсіонерів).

Типи цінової дискримінації:

1. Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, коли кожна одиниця товару продається за ціною, яку кожен споживач згоден сплатити за цю одиницю, тобто за ціною попиту. Для кожного покупця такі ціни будуть різними. У чистому вигляді цінова дискримінації зустрічається дуже рідко. Найбільш наближеною до неї є ситуація, коли кожна одиниця товару виробляється на індивідуальне замовлення, або ситуація продажу на аукціоні, коли крива попиту збігаєть­ся з кривою граничної виручки.

2. Цінова дискримінація другого ступенямає місце, коли ціни на продукцію однакові для всіх споживачів, але розрізняються залежно від обсягу покупки. Типовим прикладом такого виду дискримінації є ціноутво­рення у сфері комунальних послуг: водо- та енергопостачан­ня, телефонні послуги. Наприклад, у рахункові за телефон зазвичай є щомісячна абонентська плата (тверда ставка) та вартість телефонних розмов (змінна ставка). Оскільки є твер­да ставка, ціна одиниці (ціна однієї хвилини розмови) скоро­чується зі збільшенням кількості дзвінків. Такі ціни часто називаються нелінійними, або багатоставочними.

3. Цінова дискримінація третього ступенямає місце, коли галузевий попит може бути представлений у вигляді окремих груп покупців (на основі сегментації) з різними функціями попиту. У цьому випадку завдання підприємства — встановити такі ціни для кожної групи споживачів, які б максимізували сукупний прибуток.

Здійснюючи цінову дискримінацію, монопольна фірма певною мірою виправляє основний недолік монополізації - зменшення пропозиції. З одного боку, збільшується прибуток фірми, з іншого - росте обсяг пропозиції товару і попиту на нього.

Цінова дискримінація - це широко розповсюджене явище не тільки на монополістичних, але й на олігополістичних ринках.