ТЕМА 2. Класифікація і поведінка витрат

2.1.Поняття витрат на виробництво, напрями обліку витрат та їх класифікація.

2.2.Класифікація витрат для визначення собівартості продукції і одержаного прибутку.

2.3.Класифікація витрат для прийняття рішень і планування.

2.4.Класифікація витрат для здійснення процесу контролю і регулювання.

2.5.Класифікація витрат і доходів за видами діяльності.

2.1. На сьогоднішній день в науковій літературі відсутня єдина точка зору щодо сутності і визначення поняття „витрати”. До набуття чинності національних Положень (стандартів) в обліковій практиці використовувалось поняття „затрати” і „витрати”. Перше ототожнювалось з собівартістю продукції, а друге включало в себе крім собівартості ще й непродуктивні витрати, джерелом покриття яких були фонди економічного стимулювання, залишковий прибуток, цільове фінансування. У зв’язку з введенням в дію П(С)БО 16 „Витрати” під останніми розуміють зменшення активів або збільшення зобов’язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Тобто, із даного визначення випливає, що витратами підприємства є вилучення коштів, яке пов’язане з господарською діяльністю, за виключенням відрахувань в фонд дивідендів, резервний (страховий) капітал і на поповнення статутного капіталу.

Більшість економістів вважають, що витрати це обґрунтоване умовами господарської діяльності споживання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Під напрямком обліку витратрозуміють сферу діяльності, де вимагається відокремлений цілеспрямований облік таких витрат. Простіше кажучи, якщо виникає необхідність у визначенні витрат на щось, то це щось є напрямком обліку. В управлінському обліку розрізняють три напрямки класифікації витрат:

1.Класифікація витрат для визначення собівартості і отриманого доходу;

2.Класифікація витрат для планування і прийняття рішень;

3.Класифікація витрат для контролю і регулювання.

2.2. Витрати для визначення собівартості робіт (послуг, продукції) і отриманого доходу поділяються на :

- вхідні (невичерпані) і минулі (вичерпані);

- витрати на продукцію і витрати періоду;

- прямі і непрямі;

- основні і накладні;

- за статтями калькуляції і елементами витрат;

- виробничі і невиробничі.

Вхідні (невичерпані) витрати– це витрати пов’язані з придбанням відповідних активів, які знаходяться на складі. Відображаються вони в балансі в складі виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. В майбутньому такі витрати принесуть дохід.

Минулі (вичерпані) – це витрати, які принесли дохід підприємству і являють собою собівартість реалізованої продукції, запасів тощо. Такого роду витрати відображаються в Звіті про фінансові результати.

Витрати на продукцію - це витрати, що включаються в собівартість продукції. До них у відповідності з П(С)БО 16 відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальновиробничі витрати.

Адміністративні витрати, витрати на збут і інші операційні витрати в собівартість продукції (робіт, послуг) не включаються і є витратами періоду.

Прямі витрати – це витрати, які включаються в собівартість продукції без попередніх розподілів на основі первинних документів (матеріали на проведення БМР, основна і додаткова заробітна плата робітників на проведення БМР, обов’язкові відрахування на ці виплати).

Непрямі витрати – це такі витрати. які включаються в собівартість окремих об’єктів будівництва після проведення розподілу (витрати на утримання будівельних машин, загальнодільничі витрати).

Основні витрати- це витрати понесені підприємством, які складають основу майбутньої продукції і пов’язані з процесом виробництва (матеріали на проведення БМР, заробітна плата робітників, нарахування на неї, витрати на утримання будівельної техніки).

Накладні витрати – це витрати пов’язані з обслуговуванням і управлінням господарської діяльності (загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Одноразові витрати – витрати, що виникають у зв’язку з підготовкою процесу виробництва і носять разовий характер. Такі витрати включаються в собівартість продукції по частинах у відповідності із розробленою методикою розподілу.

Поточні витрати –це витрати систематичного характеру, які зменшують фінансовий результат в періоді їх виникнення.

Одноразові витрати обліковуються по дебету рахунка 39 „Витрати майбутніх періодів”, а поточні – по дебету інших витратних рахунків:

- 23 „Виробництво”,

- 91 „Загально виробничі витрати”,

- 92 ”Адміністративні витрати”

- 93 „Витрати на збут”,

- 95 „Фінансові витрати”,

- 97 „Інші витрати”,

- 99 „Надзвичайні витрати”.

Відповідно з П(С)БО 16витратами за статтями калькуляціїє: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. У зв’язку з тим, що класифікація витрат за статтями калькуляції є складовою організації управлінського обліку, а останній може організовуватися підприємством чи будівельною організацією самостійно, тобто незалежно від інструкцій, такий перелік може бути розширений. Підприємство розробляє номенклатуру калькуляційних статей в залежності від специфіки його діяльності. У зв’язку з цим калькуляційними статтями витрат в будівництві можуть бути: матеріали, будівельні конструкції, основна заробітна плата робітників, додаткова заробітна плата робітників, нарахування на заробітну плату, витрати по утриманню будівельних машин і механізмів, втрати від браку, загальнодільничі витрати.

У Методичних рекомендаціях з формування собівартості БМР від 16.02.2004р. запропоновано використовувати наступні статті калькуляції:

- прямі матеріальні витрати,

- пряма заробітна плата робітників,

- відрахування на соціальні заходи,

- експлуатація будівельних машин і механізмів,

- інші прямі витрати,

- загальновиробничі витрати.

Даний перелік може змінюватися в будівельних організаціях в залежності від специфіки їх діяльності. В окремих випадках калькуляційною статтею собівартості БМР можуть бути адміністративні витрати (якщо такі витрати безпосередньо пов’язані із об’єктами будівництва і їх відшкодування замовником передбачене в договорі підряду).

Перелік калькуляційних статей собівартості продукції (робіт, послуг), підприємств інших галузей економіки наведений в галузевих Методичних рекомендаціях сформування собівартості продукції (робіт, послуг), зокрема в аналогічних рекомендаціях з обліку собівартості промислової продукції передбачені такі статті калькуляції:

– сировина та матеріали;

– купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

– паливо й енергія на технологічні цілі;

– зворотні відходи (вираховуються);

– основна заробітна плата;

– додаткова заробітна плата;

– відрахування на соціальне страхування;

– витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

– загальновиробничі витрати;

– втрати від браку;

– інші виробничі витрати;

– попутна продукція (вираховується);

Елементами операційних витратє матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Згідно з Типовими положеннями з обліку витрат підприємств різних галузей економіки, які діяли до 2000 року, а в будівництві – до 2002 року, елементами витрат були ті самі елементи за виключенням того, що замість інших операційних витрат використовувався елемент „інші витрати”, які за своєю структурою значно відрізнялися від інших операційних витрат.

До набуття чинності П(С)БО 16 загальна сума за економічними елементами дорівнювала загальній сумі витрат за калькуляційними статтями. На сьогодні така рівність є неможливою, оскільки, витрати за економічними елементами включають в себе крім витрат, що відносяться на собівартість продукції ще й витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати). Витрати за калькуляційними статтями включають в себе лише витрати, які відносяться на собівартість продукції.

Класифікація витрат за економічними елементами відповідає на питання „скільки чого витрачено?”, а за калькуляційними статтями – „куди понесені витрати?”.

Під виробничими витратамирозуміють витрати понесені підприємством у зв’язку з здійсненням виробничого процесу (матеріали на виготовлення продукції (проведення БМР), заробітна плата робітників, ін.).

Невиробничі – це витрати пов’язані з утриманням соціальної сфери (заробітна плата працівників санаторіїв і профілакторїв, стоматологічних кабінетів і інших об’єктів такої сфери, що знаходяться на балансі підприємств), які обліковуються в основному на субрахунку 949 „Інші витрати операційної діяльності”.

2.3. Витрати для планування і прийняття рішеньподіляються на:

1) постійні і змінні;

2) релевантні і нерелевантні:

3) маржинальні і середні:

4) дійсні і можливі.

Постійні витрати – це такі витрати, які не залежать від зміни обсягів виробництва (заробітна плата адміністрації і обов’язкові нарахування на неї, амортизація по адміністративних приміщеннях, легковому автотранспорту і ін.).

Змінні витрати – витрати, які залежать від зміни обсягів виробництва (матеріали на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), проведення БМР, заробітна плата робітників і обов’язкові нарахування на неї, витрати на утримання машин та обладнання, будівельної техніки). На практиці важко здійснити поділ витрат на постійні і змінні, тому що в одних випадках одні і ті ж витрати можуть бути змінними, а в інших – постійними. Наприклад, амортизація по машинах і обладнанню, будівельній техніці при використанні прямолінійного способу нарахування відноситься до постійних витрат, а при використанні виробничого способу – до змінних.

Розрізняють такі залежності між змінними витратами та обсягом виробництва:

- прямолінійну,

- прогресивну,

- депресивну

Якщо обсяги виробництва зростають тими ж темпами, що й змінні витрати, то така залежність називається пропорційною (прямолінійною).

Якщо обсяги виробництва зростають швидшими темпами від змінних витрат, то така залежність є прогресивною, а якщо навпаки – депресивною.

До релевантних витрат відносяться витрати, які залежать від прийняття управлінських рішень.

Нерелевантні – витрати, які не залежать від прийняття управлінських рішень. Наприклад, підприємство вирішує орендувати йому комп’ютер в іншого підприємства чи придбати власний. Витрати на придбання комп’ютера і на орендну плату є релевантними, а витрати на придбання програмного забезпечення до комп’ютера є нерелевантними, оскільки в обох випадках виникає необхідність в цьому забезпеченні.

Маржинальними витратамиє витрати на виробництво додаткової одиниці продукції, а середні– середні витрати на одиницю продукції. Наприклад, на виробництво одних дверей підприємство несе витрати в сумі 500 грн., а на виробництво двох дверей – 900 грн.

900 – 500 = 400 (грн.) – маржинальні витрати;

900/2 = 450 (грн.) – середні витрати.

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які вимагають плати грошей або витрачання інших активів.

Можливі витрати (втрати)– це вигода, що втрачена, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Наприклад, фірма придбала комп’ютер і понесла певні витрати в сумі 10 тис. грн. Дані витрати є реальними або дійсними. Сума втрачених процентів у випадку якщо б фірма поклала ці кошти на депозит є можливими витратами.

2.4.Витрати, призначені для контролю і регулюванняподіляються на:

- контрольовані,

- неконтрольовані.

Контрольовані витрати – це такі, сума яких залежить від прийнятих управлінських рішень певним центром відповідальності (певною особою).

Неконтрольовані – це витрати, які не залежать від прийняття управлінських рішень певними відповідальними особами. Одні і ті ж витрати в одних випадках можуть бути контрольованими, а в інших – неконтрольованими. Поділ даного виду витрат залежить від уповноважень, які покладаються на дану відповідальну особу. Наприклад, заробітна плата адміністрації на рівні керівника підприємства є контрольованими витратами, а на рівні виконроба, начальника цеху, робітника – неконтрольованими, оскільки останні не можуть вплинути на її розміри. Амортизація основних засобів господарського призначення є контрольованим видом витрат на рівні керівництва підприємством і неконтрольованим видом витрат на рівні виконробів, робітників.

2.5.Після набуття чинності з 1.01.2000р. П(С)БО 16 „Витрати”, П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” витрати поділяються в залежності від видів діяльності. Так, розрізняють витрати звичайної і надзвичайної діяльності.

Витрати звичайної діяльності, в свою чергу, поділяються на витрати:

- операційної,

- фінансової,

- інвестиційної діяльності.

А витрати операційної діяльності поділяються на витрати основної і іншої операційної діяльності.

До основної діяльності відноситься діяльність з метою проведення якої створювалося підприємство і дохід від якої є основним.

Схема 2.1. Класифікація витрат в залежності від виду діяльності

Найбільш важливе значення в обліку витрат будівельних організацій займає поділ витрат за елементами і калькуляційними статтями. Елементами операційних витрат будівельних організацій узагальнюються в формі звітності №2 „Звіт про фінансові результати” в ІІ-му розділі і служать основою для визначення макроекономічних показників: валового прибутку, національного доходу. Класифікація за калькуляційними статтями витрат має важливе значення для визначення собівартості окремих видів продукції і фінансових результатів діяльності окремих структурних підрозділів.

За аналогічними видами діяльності поділяються і доходи підприємств:

– доходи від основної діяльності;

– доходи від іншої операційної діяльності;

– доходи від фінансової діяльності;

– доходи від інвестиційної діяльності;

– доходи від надзвичайних подій.

Крім вищенаведеної класифікації доходів за видами діяльності в управлінському обліку доходи можуть групуватися за видами продукції, робіт, послуг; за структурними підрозділами; за відповідальними особами; в розрізі покупців, замовників; за видами обліку; за термінами їх отримання тощо.