Методичні підходи до кількісного виміру специфічних вигод проекту: підвищення кваліфікації працівників, зміна часу та місця реалізації продукції проекту, виду проекту.
У сучасній економічній літературі затрати іноді замінюють термінами "витрати" або "видатки". У фінансовому менеджменті, управлінському та фінансовому обліку це неприпустимо, оскільки кожне поняття має окремий зміст. Проте у проектному аналізі для аналітика заміна поняття "затрати" на "витрати" не є принциповою. Тому надалі ці терміни вживатимуться як синоніми.
Під час здійснення проектного аналізу досить часто окремі затрати мають важливіше значення, ніж усі інші. Окремі витрати вже за своїм походженням вимагають більш пильного ставлення аналітиків. З цією метою варто розглянути окремі витрати та їх класифікаційні ознаки, що допоможуть у процесі оцінки проектів прийняти єдино правильне рішення.
Найпоширенішими класифікаційними ознаками витрат є:
1. можливість відображення у бухгалтерській звітності:
– бухгалтерські (вартість використаних ресурсів);
– економічні;
2. ступінь динамічності витрат залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва:
– постійні (зміни яких не пов'язані з обсягом продажу);
– змінні ( витрати, що мають власні розміри у співвідношенні зі змінами в обсягах виробництва (реалізації);
3. період здійснення затрат (довгострокові, короткострокові);
4. походження витрат (експлуатаційні, фінансові);
5. ступінь покриття реальної вартості;
6. можливість розподілу.
4.6. Вплив величин постійних і змінних витрат на проектні рішення (самостійно вивчити)
Контрольні запитання
1. Сформулюйте основне питання проектного аналізу
2. Які методологічні принципи застосовують при розрахунку грошових потоків проекту?
3. Що слід розуміти під безповоротними витратами?
4. У чому полягає цінність проекту?
5. У чому сутність концепції альтернативної вартості?
6. Що слід розуміти під неявними вигодами?
7. Розкрийте сутність різних видів альтернативних рішень за проектом.
8. У чому полягає необхідність визначення явних і безповоротних витрат проекту?
9. У чому полягає концепція альтернативної вартості відносно різних видів ресурсів: капіталу, землі, праці?
Тести
1. Явні вигоди – це:
а) матеріальні вигоди, зумовлені зменшенням витрат або отриманням додаткових доходів;
б) побічні вигоди, які супроводжують проект;
в) втрачені вигоди від використання обмежених ресурсів;
г) різниця позитивних і негативних результатів проекту.
2. Явні вигоди від проекту виникають завдяки зміні:
а) кваліфікації працівників;
б) фізичного обсягу продукції;
в) місця реалізації;
г) усі відповіді правильні.
3. Неявні вигоди – це:
а) матеріальні вигоди, зумовлені збільшенням витрат або отриманням додаткових доходів;
б) неодержані доходи від найкращого альтернативного використанням активу;
в) втрачені вигоди від використання обмежених ресурсів;
г) побічні вигоди, які супроводжують проект і не можуть бути визначені безпосередньо.
4. Альтернативна вартість – це:
а) вартість використання найкращого варіанта обмеженого ресурсу;
б) побічні вигоди, які супроводжують проект;
в) різниця позитивних і негативних результатів проекту;
г) вартість використання альтернативного варіанта обмеженого ресурсу.
5. Для визначення альтернативної вартості землі найпоширенішими прийомами є:
а) орендна плата, можливо, капіталізована, в умовах розвинутого ринку оренди землі;
б) пряма оцінка продуктивності землі за допомогою оцінки продуктивності сільськогосподарських культур, які зараз на ній вирощуються, і визначення частки землі у вартості загальної продукції;
в) "залишковий" метод визначення внеску віддачі землі на підставі додаткової вартості, яку можна отримати від використання землі;
г) усі відповіді правильні.
6. Безповоротні витрати – це:
а) уже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям проекту;
б) грошова оцінка ресурсів за найкращого альтернативного їх використання;
в) втрачені вигоди від використання обмежених ресурсів;
г) різниця позитивних і негативних результатів проекту за умови переваги останніх.
7. Для оцінки неявних вигід і затрат не використовується:
а) метод визначення спорідненого ринку, на якому неявні вигоди і затрати мають кількісний вимір;
б) прийом непрямої оцінки, або гіпотетичного ринку;
в) прийом максимально мінімальної величини;
г) пряме калькулювання.
8. Рішення, прийняття одного з яких виключає можливість прийняття іншого, є:
а) взаємовиключними;
б) заміщувальними;
в) умовними;
г) синергетичними.
9. Рішення, прийняття одного з яких збільшує ефективність прийняття іншого, є:
а) взаємовиключними;
б) заміщувальними;
в) умовними;
г) синергетичними.
10. Рішення, прийняття одного з яких є можливим лише за умови прийняття іншого, є:
а) взаємовиключними;
б) заміщувальними;
в) умовними;
г) синергетичними.
Тема 5. Вартість грошей у часі (2 год)
5.1. Причини зміни вартості грошей у часі.
5.2. Підходи до визначення процентної ставки проекту.
5.3. Фактори, які впливають на вартість грошей
5.4.Концепція оцінки вартості грошей у часі
(Повторити)
Головними причинами зміни вартості грошей у часі є інфляція , ризик і схильність до ліквідності.
Інфляція – це процес, який характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці країни та відповідним зниження купівельної спроможності грошей.
Ризик – це нестабільність, невпевненість в майбутньому. У проектному аналізі ризик, як правило, розглядають з позицій неодержаного бажаного прибутку, або зайвих витрат.
Схильність до ліквідності – пов’язана з перевагою наявних грошових коштів порівняно з іншими активами підприємства.
У наслідок того, що інвестування є довгостроковим процесом проектний аналіз стикається з проблемою порівняння грошових потоків від проекту, які будуть одержані в майбутньому з витратами, які вже були зроблені. Тобто треба порівняти різні за часом виникнення потоки.
Головну роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей у часі. Концепція такої оцінки базується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку, в якості якої виступає позикова норма. Головними причинами зміни вартості грошей у часі є інфляція, ризик і схильність до ліквідності.
У процесі порівнянь вартості грошових потоків при їх вході в проект і виході використовують два основних поняття – майбутня вартість грошей і теперішня вартість.
Майбутня вартість грошей (FV) являє собою суму інвестованих у теперішньому коштів, у яку вони обернуться через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотку. Визначення майбутньої вартості грошей пов’язано з процесом нарощування.
Теперішня вартість грошей (PV) являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених до теперішнього періоду за допомогою певної процентної ставки, яку називають дисконтною.
Визначення теперішньої вартості грошей пов’язано з процесом дисконтування.
Дисконтування – це процес визначення майбутньої вартості грошей з позицій теперішнього часу з урахуванням відповідної дисконтної ставки.
Основою дисконтування є поняття "часової переваги" або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлюється зростанням ризиків і невизначеності у часі.
Дисконтування означає перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. При дисконтуванні за допомогою приведеної відсоткової ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюють розрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержаних або сплачених у різні періоди часу. Приведення до базисного періоду витрат і вигод t-го розрахункового періоду проекту зручно здійснювати через їх множення на коефіцієнт дисконтування , що визначається для постійної норми дисконту r як:
- t
d = 1 / (1+r)
де t — номер кроку розрахунку.
Згідно концепції вартості грошей у часі інвестор повинний вирішити два завдання:
–по-перше, скільки будуть коштувати гроші вкладені сьогодні в проект через певний період часу:
–по-друге, скільки необхідно сьогодні вкласти грошей в проект аби через певний проміжок часу одержати певну суму грошей.
Тоді теперішня вартість грошових потоків визначається наступним чином:
З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать колись у майбутньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очікування доходів.
Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигод у часі може істотно залежати від норми дисконту. Питання визначення величини норми дисконту досить істотне.
У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається з депозитного процента по вкладах з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного процента, інвестори волітимуть класти гроші в банк.
Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський процент (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський процент. Норма дисконту стосовно позикового капіталу являє собою відповідну процентну ставку, яка визначається умовами процентних виплат і погашення позик.
У випадку змішаного капіталу норму дисконту приблизно може бути знайдено як середньозважену вартість капіталу (Wtighted Average Cost of Capital), розраховану з огляду на структуру капіталу, податкову систему, умови виплат тощо. Таким чином, якщо є п видів капіталу, вартість кожного з яких після сплати податків дорівнює Еi і його частка у загальному капіталі становить Аі, то норма дисконту Е приблизно дорівнює
(2)
Але в проектному аналізі крім процесу дисконтування можна використати й процес нарощування, тобто протилежний процес (рис.5.1.).
Нарощування вартості можна проводити за простою або складною схемою. Коли суму відсотків нараховують на первісну незмінну вартість (йдеться мова про просте нарощування), а у випадку, коли кожну суму відсотків приєднують до первісного капіталу й в свою чергу приносить прибуток – про складне
Просте нарощування характеризується тим, що сума відсотків нараховується на первісну незмінну вартість.
Fn
Rn
1 
n
Fn – інвестований капітал під складний відсоток.
Rn – інвестований капітал під простий відсоток.
Рис. 5.1 - Проста та складна схема нарощування капіталу
Простим % називають суму, що нараховують на первісну (теперішню) вартість у кінці кожного періоду виплат, обумовленого умовами вкладання грошових коштів:
I = PV * t * r (3)
I – сума % за обумовлений період часу, усього
PV – первісна вартість (сума) грошей
t – кількість періодів, за якими здійснюють кожну % виплату, у загальному періоді,
r – % ставка у коефіцієнті
Тоді майбутню вартість (FV) внеску (грошей) з урахуванням простого % можна визначити так:
FV=PV*(1+t*r) (4)
Суму майбутньої вартості внеску можна визначити ще шляхом додавання суми проценту до первісної суми внеску:
FV=PV+I (5)
FV= 1000 +600=1600
Множник (1+ t * r) називають коефіцієнтом нарощування простих відсотків. Його значення завжди повинно бути більше 1.
Під час розрахунку суми простого відсотку в процесі дисконтування вартості грошових коштів та теперішньої їх вартості слід використати наступні формули
:
D=FV - FV * ( 1/ 1+ t * r) (6)
PV=FV*(1/1+ t * r) (7)
Складним % називають суму приросту грошових коштів, що утворюється за умов, коли суму простого % не сплачують наприкінці кожного періоду, а приєднують до суми основного внеску та наступного періоду сама приносить дохід:
n
FV=PV*( 1+* r ) (8)
I=FV–PV (9)
Множник (1+*r) називають множником нарощування складних відсотків.
Окремі види грошових потоків, що оцінюються у часі, здійснюють послідовно через певні інтервали часу й в рівних обсягах.
Така послідовність грошових потоків має назву ануїтет.
Майбутню вартість ануїтету визначають наступним чином:
FV(a)A* J(a) (10)
FV(a)- майбутня вартість ануїтету на кінець періоду;
A – сума ануїтетного платежу;
J(a) – множник нарощування ануїтету
PV(a)=A/D(a) (11)
D(a) – дисконтний множник ануїтет.
Дата добавления: 2015-09-21; просмотров: 998;