Предмет політології

Термін «політологія» (грец. політика – державні або суспільні справи, логос – слово, знання, вчення) означає знання про політику, політичне життя, навчання про політику.

Історично першою формою уявлення політики була її релігійно-міфологічна трактовка. Судячи зі збережених джерел, в II-I тисячолітті до н.е. в усіх давніх народів панували уявлення про божественне, надлюдське походження влади і суспільно-політичного порядку.

Десь із середини I тисячоліття посилюється процес раціоналізації політичних поглядів. Виникають політичні категорії і визначення, а потім і політичні концепції, які несуть філософсько-етичну форму. Процес початку теоретичних винаходів політики позв'язаний насамперед з творчістю видатних політичних мислителів давнини: Конфуція, Платона, Аристотеля та ін. Для них характерне поняття політичної науки як науки про загальне процвітання людини та країни, про найкраще державне становище. Її об'єктами, як вважав Аристотель, є прекрасне й справедливе, які доступні лише розумно вчиненому суспільстві (країні). Політична наука призвана навчити людей гарно і справедливо разом жити у суспільстві, спілкуватися в єдиній країні.

Аристотель заклав основи політичної науки як окремої дисципліни. Тому інколи його називають батьком цієї науки. Але цей відомий мислитель Античності ще не виділяє предмет політичної науки у його теперішньому розумінні, не проводить диференціацію між нею, етикою і філософією.

Це вдається лише в XIV сторіччі Н.Макіавеллі. Він назавжди звільнив політичну науку від релігійно-етичної форми, вподобав політичні процеси які є, природним факторам, поставив у центр політичних досліджень проблему державної влади, а також політичну думку рішенню дійсних політичних задач. Цим самим був зроблений великий крок у створенні політичної науки.

Виникнення політичної науки – тривалий процес, що має визначні стадії. Політична наука пройшла три стадії розвитку – філософську, емпіричну, і стадію розвитку емпіричного стану.

Філософський період її розвитку тривав десь із часів Аристотеля до громадянської війни в Америці 1861-1865р.р.

Історичними віхами емпіричного ступеню розвитку виступають громадянська війна в Америці та друга світова війна.

Стадія розвитку емпіричного стану політичної науки почалась після другої світової війни і продовжується до наших часів. Вона відрізняється критичним переусвідомленням усіх накопичених емпіричних теоретичних знань про політику і їх подальшим поглибленням.

І хоча вищенаведена конкретна періодизація ступенів розвитку політичної науки дещо страждає американоцентризмом, в цілому можна говорити про довгий багатоступеневий характер розвитку політичної науки.

В другій половині XIX сторіччя проходить становлення політичної науки як самостійної і незалежної академічної дисципліни. У 1857р. в Колумбійському коледжі США Ф.Ліберем створюється кафедра “Історія і політична наука”. У 1880р. в цьому ж коледжі організується і перша школа політичної науки. В 1903р. створена Американська асоціація політичних наук.

Паралельно йде процес зростання політичної науки в самостійну наукову і навчальну дисципліну в Європі. Тут на протязі багатьох років (сторіч) політична наука розвивалася головним чином в дисциплінарних рамках філософії і теорії країн і права, юридичних наук. Важливий вклад у становлення теперішньої політичної науки внесли такі європейські вчені, як М.Вебер, Р.Міхельс, А.Токвіль, О.Конт, Г.Спенсер, Л.Гумплович, А.Боднар.

На початку XX століття процес виділення політичної науки в Європі в самостійну науку і академічну дисципліну в цілому завершився. Активізація і інтенсифікація політичних досліджень допомогло створенню в 1949 році під егідою ЮНЕСКО Міжнародної Асоціації політичної науки (МАПН), ціль якої – сприяти розвитку політичної науки у всьому світі, розширенню контактів та обмін інформацією між її членами.

В країнах бувшого СРСР довгий час політична наука трактувалась як лженаука, буржуазна наука і т.п. Окремі політичні дослідження здійснювалися в рамках ідеологізованих дисциплін (історичного матеріалізму, наукового комунізму, історії КПРС, теорії країни і права і т.п.). Марксизм, надаючи політиці першорядного значення в побудові соціалізму дуже недооцінив її ролі в загальному процесі людства. До того ж сутність політики розумілась просто – політика трактувалась як надбудова поверх економічним базисом, як засіб реалізації класових інтересів, як сфера боротьби класів за владу, вимираючої в процесі знищення класових різниць в майбутньому. При такій трактовці соціальне значення політичної науки невелике і воно обрікалося на “засипання” разом з країною (державною владою). Не потрібна була наука про політику тоталітарному устрою, не сумісному зі свободою думки і не допускавшему знайомства широких мас із світовим соціально-політичним досвідом, з досягненням демократії і свободи.

Початок 90-х років пов'язанний з процесом переходу держав бувшого СРСР від командної економіки до ринкового господарства і від тоталітарної політичної системи до правової держави. Політичній науці почало більше надаватися часу. Політологія, як наука про політику, почала викладатися у вищих навчальних закладах СНД з 1989 року. В Україні політичною наукою стали займатися багато вчених – В.Д.Бабкін, Д.Г.Видрин, В.Карасьов, Ф.М.Кирилюк, А.П.Черидницький, В.М.Піча, Н.М.Хома, М.Ф.Юрій та ін.

Незважаючи на складне становлення державності України, політична наука постійно займає як і потрібно їй місце в системі суспільствознавства, показує все більш помітний вплив на політичні процеси формування правової держави.

Американська енциклопедія дає наступне визначення політичній науці: політологія – це наука про характер і функції держави, під впливом яких вона здійснює владу.

Польський вчений А.Боднар визначає політологію як науку про політику в її субстанціональному, інституціональному і функціональному вираженні, а також про “технології” політичного процесу.

В основі політичного процесу знаходиться взаємодія різноманітних соціальних і політичних сил.

Одне із сталих у вітчизняній літературі визначень політичної науки наступне: політологія – це цілісна, логічно обумовлена сукупність знань про сутність форм, закономірності функціонування і розвитку політики.

У більш широкому вигляді це сукупність знань про політичну владу, політичних інтересів, відношень, і уявлення про їх місце і роль у житті суспільства. Це також наука про процеси формування, функціонування і розподілу політичної влади, боротьба за владу та прийняття участі в ній, вплив на її діяльність різних органів та структур, міждержавних аспектів відносин.

Як видно, політологія охоплює повністю всі грані політичного життя людства, тому є підстави вважати, що політологія це наука про політичне життя суспільства.

Політологія – це самостійна наука. Вона має свій об'єкт і безпосередній об'єкт дослідження.

Об'єкт політології – політичне життя суспільства у самих різнобічних його проявах.

Предмет політології – політична влада, що реалізується в політичних системах та в інших формах політичних відносин.

Сферою політичних відносин виступає сукупність всіх об'єктів політичної діяльності.

В предмет політології також входять закономірності, категорії і методи політичної науки.