Літературні процеси в Україні. Театральне мистецтво і музична культура. Створення українського кіномистецтва. Архітектура і образотворче мистецтво.
В період легальної «українізації» уявлення про шляхи розвитку національної культури знаходили відгук у колі нової національної еліти, гуртках літературних початківців з робітників і селян, серед державних діячів (О. Шумський, М. Скрипник та ін.). Останні, як справжні патріоти, бажали, щоб українська культура набула належного їй місця серед інших. Мала місце й певна свобода існування різних за ідейно-мистецьким спрямуванням видань. Продовжували виходити дуже шановані в часи Центральної Ради та Директорії видання – «Літературно-критичний альманах» (до 1918 р.) і журнал «Музагет» (єдиний номер його вийшов 1919 р.), присвячені наймодернішим творам. Виходить багато видань, присвячених новій революційній літературі – журнали «Мистецтво» (1919 – 1920), «Шляхи мистецтва» (1921 – 1923), збірники та альманахи «Червоний вінок» (1919), «Гроно» (1920), «Жовтень» (1921), «Вир революції» (1921), «Буяння» (1921) тощо. Ці видання були трибуною письменників, які могли реалізувати своє прагнення творити нову літературу рідною мовою.
Різні мистецькі уподобання породжували велику кількість мистецьких спілок – своєрідних «громад», які засвідчували ідейно-естетичне розмежування. Одним з перших виник «Плуг» – спілка селянських письменників, що нараховувала сотні членів та десятки місцевих організацій, проводила велику культурну роботу, популяризуючи серед найширших селянських та робітничих мас українську літературу й українську мову. Такою ж була за своєю суттю і організація робітничих письменників «Гарт». Статути обох організацій заявляли, що ставлять собі за мету об'єднати розпорошені селянські та пролетарські художні сили. У Донбасі об'єднання пролетарських письменників називалося «Забой».
Маючи незаперечні заслуги перед культурою, ці організації не були позбавлені певних вад. «Плуг» плодив надмірний «масовізм» – залучення до письменницького об'єднання малообдарованих людей, графоманів. У неоднорідному за складом «Гарті» поступово виявлялося прагнення до «монополізму» в літературі. 1925 р. став для цих організацій останнім. Назріла потреба шукати нові форми об'єднання літературних сил. На перший план виходять професіонали літературної справи, які належали до менш масових тогочасних угрупувань – футуристи (які 1927 р. взяли назву «Нова генерація»), неокласики, група «Ланка» (пізніше «Марс» – «Майстерня революційного слова»). Літератори – вихідці з окупованих Польщею західноукраїнських земель (Д. Загул, А. Турчинська, В. Бобинський, М. Кігура та ін.) утворюють групу «Західна Україна» (1926). Письменники-конструктивісти створюють групу «Авангард». На руїнах «Гарту» виникають такі різні організації, як ВУСПП(Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, 1927) та ВАПЛІТЕ (Вільна адемія пролетарської літератури, 1926). Молоді письменники-комсомольці об'єдналися в організацію «Молодняк» (1927) з однойменним журналом.
Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 1369;