Микола Хвильовий

Великий вплив на тогочасну молоду прозу мав Микола Хвильовий. Як неофіційний ідеолог ВАПЛІТЕ М. Хвильовий виступав проти засилля в літературі примітиву. Він кинув гасло «Геть від Москви», маючи на увазі необхідність культурної переорієнтації на Європу. Перші поетичні збірки М. Хвильового – «Молодість» (1921), «Досвітні симфонії» (1922), поема «В електричний вік» (1921), які були позначені впливами неоромантизму та імпресіонізму, дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців. Якнайповніше свій талант М. Хвильовий розкрив у жанрі новели чи оповідання (переважно короткого, з виразним лірико-романтичним чи імпресіоністичним забарвленням). Збірка його прозових творів «Сині етюди» (1923) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії.

Центральною для творчої манери М. Хвильового була проблема людини, її стосунки з революцією та історією, людини, яка відчула весь трагізм буття сучасного їй світу. Романтично забарвлені герої Хвильового найчастіше вступають у гострий конфлікт із своїм часом, його одновимірною буденністю. Для М. Хвильового було характерне руйнування традиційних сюжетно-оповідних моделей української прози. Система розірваних фраз, мальовничі епітети, своєрідна ритмічна організація прози – це ознаки його лірико-орнаментальної манери письма. Саме такий стиль характерний для більшості його новел та оповідань, він допомагає автору радикально розірвати з елементами народницько-просвітянської традиції. Однак письменник змушений був існувати в умовах творчої несвободи. Хвильового звинувачували в антипартійності, «українському буржуазному націоналізмі», «намаганні відірвати українську культуру та літературу від культури російської». В атмосфері шаленого цькування, передчуваючи наближення тотального терору, М. Хвильовий покінчив життя самогубством 13 травня 1933p.

Кампанія гонінь на кращі сили української культури була зініційована літературною дискусією (1925 – 1928), в якій запальні літератори гаряче і відверто відстоювали своє художнє і мистецьке кредо. У 1926 р. в резолюції пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації», а у 1927 р. в резолюції Політбюро ЦК КП(б)У «Політика партії в справі української художньої культури» – вже чітко окреслено межі, за які художникові виходити не можна. Творити радянську літературу можливо було лише на основі зв'язку її з соціалістичним будівництвом.

Розвиток театру такіномистецтва. Під кінець двадцятих років ХХ ст. з'являються перші фільми геніального режисера Олександра Довженка – «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Фільм «Земля» було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів.

В Україні твориться новий театр. Найбільша і найтрагічніша постать в історії українського театру – Лесь Курбас («Цар Едіп», «Вертеп», «Гайдамаки», «Газ», «Джіммі Гіггінс»). Реформатор театру розірвав рамки певного провінціалізму, що був властивий українській сцені на початок XX століття, бо цензура не дозволяла а ні постановок світової класики, а ні нової драми. Л. Курбас вивів українське театральне мистецтво на широку світову арену.

Ще працюючи у студії при театрі М. Садовського, Курбас спрямував свої зусилля у бік «естетичного театру» – від шаблонів акторського виконання, до гри «нутром». З цієї студії швидко виріс «Молодий театр» (1916), який виголосив у своєму «маніфесті» про «поворот до Європи», про розрив з традицією побутового театру, з пануючим в театрі етнографічним реалізмом, який паралізує творчість і насаджує шаблон.

Л. Курбас мріяв про організацію єдиної всеукраїнської театральної академії. Передбачав відкриття в ній різних студій: танцю, пантоміми, фізичної культури, декламації; музеїв – театральних, музичних інструментів, давньої української книги, живопису, різьбярства; школи нових драматургів; інституту української режисури, бібліотеки світової драматургії. Це була його ідея – створення театру, оновленого революцією через студійність. Частково Курбас почав її здійснювати як керівник драматичного факультету Музично-драматичного інституту ім. Лисенка. З ідеї академії оформилося мистецьке об'єднання «Березіль».