Міграційні процеси: сутність, причини, види та показники міграції

Поряд з природним рухом на демографічні параметри нселення впливає територіальна мобільність, або механічний рух населення. Останній пов’язаний з міграційними процесами. Переважно під міграцією розуміють такі територіальні переміщення населення, які супроводжуються зміною місця прожи­вання та місця праці (назавжди або на досить тривалий строк) як у межах однієї країни, так і поза її межами.

Переміщення у просторі відбувається внаслідок дії економічних, соціальних, демографічних, політичних, етнічних, освітніх, морально-психологіч­них, військових, екологічних та інших факторів, але ці чинники діють одночасно, вони певною мірою взаємозалежні, тож виявити окремі компоненти міграційного процесу, сформовані під впли­вом одного чи двох факторів, як правило, складно.

Виділяють також чинники міграції за сферою їх прояву: народногосподарські, територіальні, галузеві та внутрівиробничі, а також постійні, тимчасові і змінні залежно від їх використання в регулюванні міграційних процесів. Міграція значною мірою впли­ває на формування, функціонування й розвиток ринку праці. Мігра­ція як чинник розвитку ринку виконує прискорювальну, розподіль­чу та селективну функції.

Забезпечення певного рівня географічної мобільності робочої сили, змінність складу трудоактивного населення регіону та збіль­шення місць проживання індивіда протягом життя є результатами здійснення прискорювальної функції. Розподільча функція міграції виявляється у перерозподілі населення між регіонами за рахунок чого досягається більша відповідність між попитом на робочу силу та її пропозицією. Селективна функція міграції полягає у зміні якісного складу населення і робочої сили регіонів унаслідок нерівномірної участі у міграційних процесах представників різних соціально-демографічних груп.

У науковій літературі існують різноманітні підходи до виділення типів міграцій.

Класифікуючи міграції стосовно до будь-якої країни, виділяють зовнішню (міждержавну) і внутрішню.

Дозовнішньої міграції відносять такий рух населення через державні кордони, який пов’язаний зі зміною місця проживання.

Зовнішня міграціяіснує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній та ін. Зовнішня міграція має два боки: еміграція — виїзд працездатного населення з країни перебування для довгострокового чи постійного проживання в іншу країну та імміграція — в’їзд робочої сили в дану країну з-за кордону (на постійне або тривале проживання для навчання, працевлаштування або з метою втечі від дискримінації, переслідувань тощо).

Внутрішня міграція — це переміщення населення в межах однієї країни.

Розрізняють міграції сільського та міського населення, міжміські міграції та міграції у межах сільської місцевості.

За тривалістю міграції поділяються на постійні (безповоротні) та тимчасові (зворотні).

Постійна (безповоротна) міграція — це переміщення населення, що супроводжується зміною постійного місця проживання.

Тимчасові міграції поділяються на маятникові, циклічні, епізодичні.

Маятникова міграція — це щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах. У маятникових міг­раціях бере участь значна частина міського й сільського населення. Радіус маятникової міграції для великих міст дорівнює близько 40—70 км, для середніх — 25—30 км. Маятникова міграція задовольняє матеріальні та соціальні потреби, але приводить до надмірної втоми, бо пов’язана також з витратами вільного часу мігрантами, що скорочує можливості їх відпочинку і відновлення сил, виховання дітей, підвищення освітнього і куль­турного рівня тощо.

Циклічна (сезонна) міграція — це переміщення працездатного населення, пов’язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання (наприклад, сезонні роботи).

Епізодична міграція являє собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, що здійснюються нерегулярно у часі.

Вимушена міграція — це переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону, у зв’язку з учиненням щодо неї або членів її сім’ї насилля чи переслідування в будь-якій формі або реальною можливістю піддатися насиллю чи переслідуванню, а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають чи перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць України у зв’язку з екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру.

За правовою ознакою мігрантів поділяють на легальних, напівлегальних, нелегальних. Легальні мігранти перетинають між­народні кордони на законних підставах, тобто мають візу на в’їзд на певний термін або, перебуваючи в інших країнах, продовжили термін її дії. Напівлегальні мігранти, маючи візу, прибувають до країни на законних підставах, але через певний час з різних при­чин відмовляються виїхати до своєї батьківщини і залишаються у країні перебування. Нелегальні мігранти покидають країни постійного проживання, перетинають кордони держав без офіційного дозволу, тобто без візи на в’їзд.

Для характеристики механічного руху населення використовуються такі показники:

· дані про прибуття і вибуття населення конкретного регіону і країни за певний проміжок часу;

· сума прибулого і вибулого населення (міграційний обмін);

· різниця між величиною прибулого і вибулого населення (сальдо механічного руху);

 


 

Лекція 3. Демографічна ситуація в Україні

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-по­літичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення, національно-культурними традиціями, побутом, духовністю.

Рис.3.1. Динаміка населення Украіни 1989-2014 рр.

 

На сучасну демографіч­ну ситуацію ще й досі суттєво впливають штучно створені умови. Це: го­лодомори 1921-го, 1932—1933 рр. та 1946 року, які в центрі Європи на очах усього світу призвели до загибелі 10 млн чол., війна 1941—1945 рр. — це ще більше 7 млн чол. та Чорнобильська катастрофа 1986 року.

 

Рис.3.2. Динаміка населення Украіни 1913-2012 рр.

Національний склад. За національним складом Україна відноситься до мононаціональних держав. Українці становлять абсолютну більшість населення України. Більшість українців проживає на своїх етнічних землях, де сформувався український народ. На цих землях українці завжди мали чисельну перевагу над іншими національними та етнічними групами.

Табл.3.1.

Етнічні групи населення України

Етнічні групи 1897 — 1900 роки 1926 — 1930 роки 1959 рік 1989 рік 2001 рік
Українці 72,0% 74,8% 76,8% 72,7% 77,8%
Росіяни 8,8% 8,1% 16,9% 22,1% 17,3%
Євреї 9,0% 6,5% 2,0% 0,9% 0,2%
Поляки 4,4% 5,4% 0,9% 0,4% 0,3%
Німці 2,1% 1,5% 0,1% 0,1% 0,1%
Молдавани/румуни 1,0% 1,1% 0,8% 0,9% 0,8%
Усе населення 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 100,0%

 

Рис. 3.3. Частка українців у населенні.








Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 3039;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.006 сек.