Національний рух і повстання. збройних методах боротьби

збройних методах боротьби. Активна діяльність товариства була припинена прусською владою 1850 р.

Ще в травні 1848 р. у Пруссії були проведені вибори до загальнонімецького парламенту у Франкфурті на Майні. Поляки відповіли на вибори бойкотом. В умовах спаду революції єдиною трибуною для представлення польських інтересів залишився прусський парламент - ландтаг. У 1849 р. новий виборчий закон надавав переваги землевласникам. Польські посли до прусського ландтагу утворили Польське коло, яке одностайно виступало в польських справах, але дотримувалося консервативних позицій і солідаризувалося з німецькими юнкерами в соціальних питаннях. Натомість прогресивні земельні реформи, які скасували залишки феодальних стосунків на селі, були схвалені прусським ландтагом всупереч польським послам, голосами німецьких лібералів і демократів.

1848 рік мав значний резонанс в інших землях Пруссії, де проживали поляки. Від того часу спостерігається початок національного відродження поляків на цих теренах. Його спричинили посилене онімечення освіти і культури, діяльність нечисленної польської інтелігенції, впливи польського національного руху першої половини XIX ст. Відсутність польської шляхти надавала національному відродженню тут більш демократичного характеру. Польські селяни пробуджувалися і прагнули участі в політичному житті, відстоювали свої соціальні права. Під час розвитку революції навесні 1848 р. у Сілезії спостерігалися потужні демократичні рухи міщан і селян, які вимагали скасування феодальних пережитків, надання роботи і хліба. На фунті соціального незадоволення помітно зросли впливи польських просвітників Ю. Льомпи, Е. Смолки, Ю. Шафранека, котрі наголошували на польському характері населення Сілезії. Активна позиція мешканців Сілезії під час подій 1848-1849 pp. змусила прусський уряд погодитися із запровадженням польської мови в народних школах.

На Помор'ї та Мазурах у 1848 р. поширилася діяльність національних комітетів, а потім Ліги Польської, що сприяло виникненню тут польських часописів, розгортанню просвітницької діяльності в дусі демократичних ідей. Виникли т.зв. Конституційні клуби, в яких провадилися дискусії з гострополітичних питань. В окремих клубах виступали представники польської інтелігенції з Великопольщі, які переконували селян і міщан у єдності польської нації в різних землях. Так, у м. Щитнє таку агітацію провадив видавець і друкар з Познанщини, учень В. Стефанського Антоній Ґонсіоровський (пом. 1866).

Назагал події Весни Народів продемонстрували певний відхід шляхти й аристократії від цілей неодмінного відновлення об'єднаної Польської держави. Водночас на історичну арену все активніше виступали непривілейовані соціальні верстви, які поряд з політичними і соціальними вимогами переймалися патріотичними національними ідеями.