Мета і завдання дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни є опанування студентами системи знань, потріб­них для діяль­ності, пов’я­за­ної з формуванням технічних рішень, що забезпечують енергозбере­ження в теплотех­нологічних процесах та уста­нов.­ках на підприємствах промис­лової теплоенер­гетики.

Завданням дисципліни є формування у студентів системи компетенцій (знань, вмінь, навичок) у сфері ді­яль­ності, пов’язаної з формуванням та реалізацією тех.­ніч­них рішень, що забезпеч­у­ють змен­шення енергоємності промислової про­дук­ції.

Комплекс знань, які студент має засвоїти, вивчаючи дисципліну, для реалізації в майбутній профе­сій­ній діяльності у напряму енергозбереження включає себе включає в себе:

1. знання назв процесів, агрегатів, установок, виробництв, що реалізовані в структурі підприємств промислової теплоенергетики;

2. знання переліку експлуатаційних параметрів, що характеризують енер­го­тех.­нологічні процеси та установки промислової теплоенергетики;

3. знання формул, що визначають обсяги споживання палива, теплової та елек­т­ричної енергії, штучного холоду, т. зв. паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) та розуміння характеру впливу кож­ного параметру на рівень спо­жи­вання ПЕР;

4. знання науково-технічних рішень, реалізація яких гарантує зменшення спо­жи­вання ПЕР в промисловості.

Енергозбереження (energy service) – слід розуміти, як збереження енерго­ре­сур­сів в надрах планети, за рахунок зменшення іх споживання промисловістю та на­се­ленням.

Енергозбереження в практичному (технічному) сенсі – є реалізацією певних технічних рі­шень, що забезпечують для держави і конкретного підприємства ефект змен­шення споживання ПЕР, тобто одержання певних обсягів економії палива (ΔВ), теплової енергії (ΔQ), електричної енергії (ΔW) та штучного холоду (ΔQ_шт.х).

В умовах сучасного ведення економічної діяльності енерго­збере­ження є не­від­дільним від його економічного аспекту. Енергозбереження має гарантувати економію коштів на енергозабезпечення підприємства.

Слід прийняти до уваги, що економічний аспект енергозбереження для про­мислових підприємства є пріори­тет­ним. У разі виникнення протиріччя, тобто у разі явної еко­но­м­ічної вигоди для держави, але еко­но­мічно не вигідного для підприємства, енер­гоощадні технічні рішення без фінансової підтримки держа­ви не будуть реалізовані. Прикладами є ситуація з вітровою електроенергетикою, використанням біопалива, ко­ге­нерацією.

Економія ПЕР, яка не гарантує економію коштів для суб’єкта економічної діяльності (власника підприємства) може бути реалізована тільки за умови державної під­тримки. Тобто за умови покриття державою видатків на енергозбереження у суб’єкта підприємницької діяльності, що реалізує той, чи інший проект з енер­го­збереження. Наприклад, в ситуаціях з когенераційним виробленням теплової та електричної енергії або з “зеленим” тарифом на вироблення енергоресурсів, законодавством України передбачені ряд заохочень економічного характеру.

Технічні рішення з енергозбережння є складними за своєю технічною сут­ністю і потребують для своєї реалізації неабиякого рівня знань, досконалості енергетичного обладнання та енерго-технологічних схем енергоспоживання.

Шляхи розв’язання проблем енергозбереження висвітлюються в наступних відкритих друкованих журналах та збірниках – “Промышленная теплотехника”, “Промышленная энергетика”, “Энергетика и электрификация”, «Энергетичес­кое строительство», «Проблемы энергосбережения»,«Известия РАН. Энергети­ка», «Экотехнология и ресурсосбережение»,“Теплоэнергетика».

Для розуміння сутності робіт з енергозбереження потрібно уяснити страте­гію енергозбереження, яка чітко визначається структурою розрахункових фор­мул, що визначають обсяги споживання ПЕР об’єктами енергоспоживання.

Об’єктами енергоспоживання є агрегати, установки, промислові підпри­ємст­ва, електро- і теплоге­не­руючі станції, споруди комунально побутового сектору, транспорт.

Обсяги споживання ПЕР підлягають як безпосередньому виміру за допомо­гою вимірювальних приладів, так і розрахунковому виз­начанню за допомогою відповідних формул.