Історія Польщі. політичні права якого вимагав відновити й значно розширити, пропонуючи навіть створити у сеймі окрему палату для міщан

політичні права якого вимагав відновити й значно розширити, пропонуючи навіть створити у сеймі окрему палату для міщан. Виступав за надання селянам особистої свободи, а також їх переведення з панщини на чинш. "Не може бути вільною та країна, -писав Г. Коллонтай, - де людина є невільником". У Варшаві навколо нього згуртувалося коло однодумців, згодом прозване "Коллонтаївською кузнею". Чимало пропозицій Г. Коллонтая в галузі державно-політичних перетворень були реалізовані під час роботи Чотирирічного сейму (див. далі).

До прихильників ідей, висловлюваних С. Сташицем і Г. Коллонтаєм, належали публіцисти Францішек Салєзііі Єзєрський (1740-1791), Юзеф Вибіцький (1747-1822), Юзеф Павліковський (1767-бл. 1829) та ін. Ф.С. Єзєрський був автором творів Деякі вирази, зібрані в алфавітному порядку, де містилася критика магнатів і духовенства, противників реформ, і Катехизис про таємниці польського уряду, в якому викривалися вади устрою Речі Посполитої. Йому також належить переклад славнозвісного памфлета французького аббата Еммануеля Жозефа Сіейєса Що таке третій стан?, зміст якого був співзвучний з реформуванням Речі Посполитої. Ю. Вибіцький у Патріотичних листах (1777-1778) з поміркованих позицій висловлювався за проведення перетворень у державі. Ю. Павліковський, міщанин за соціальним статусом, був відомий як палкий захисник селянства. Його погляди знайшли відображення в працях Про польських підданих (1788) і Політичні думки для Польщі (1789). У них було проаналізовано становище селян і націй підставі сформульована вимога скасування їх особистої залежності, оголошення дідичними користувачами землі, на якій вони сидять, заміни панщину грошовим чиншем або натуральною даниною.

Ідея проведення державних реформ набирала популярності. їх прихильники сподівалися винести на розгляд найближчого сейму відповідні проекти. До них належав й Станіслав Август. 6 травня 1787 р. під час тригодинного побачення в Каневі з Катериною II він намагався заручитися її згодою на реформи, обіцяючи взамін укласти союз Речі Посполитої з Росією, спрямований проти Туреччини, з огляду на те, що назрівала російсько-турецька війна. Імператриця погодилася тільки на незначне збільшення армії Речі Посполитої і скликання конфедераційного сейму, натомість негативно поставилася до пропозиції провести на ньому реформи. На це побачення, яке не принесло очікуваних результатів, Станіслав Август витратив 3 млн. злотих з державного скарбу і три місяці підготовки. В одному з своїх приватних листів, написаному напередодні сейму, про який ішлося під час побачення, Катерина II зазначила: "Слід відкласти усі особисті наміри і короля, і його міністрів, зберігши таку конституцію, яка є зараз, бо, правду кажучи, для Росії немає ні потреби, ні користі, щоб Польща стала дієздатною".

Окуповані землі.На польських землях, які відійшли до них 1772 р., Пруссія й Австрія поширили свою адміністративно-територіальну систему. Із земель, що ними заволоділа Пруссія, було створено провінцію Західну Пруссію (тоді ж Князівська Пруссія була названа Східною Пруссією). її, як і Східну Пруссію, поділено на реґенції, а ті - на "землі".

Землі ж, окуповані Австрією, у 1772 р. отримали назву Королівство Галіція і Лодомерія. Королівство виникло як результат офіційного обґрунтування включення українських земель до складу австрійських володінь: віденські власті твердили, що угорська королівська корона, якою Габсбурги володіли з 1526 p., має історичні права на землі колишньої Галицько-Волинської Русі від зламу ХІІ-ХІП ст. і наголошували при цьому, що відтоді угорські королі титулувалися як королі "Галіції і Лодомерії". Управління "Королівством", поділеним на дистрикти (округи), очолював призначений імператором губернатор, резиденція якого була у Львові; округами управляли старости. Судовими і фінансовими справами відало відомство, безпосередньо підпорядковане