Спроби порятунку Речі Посполитої. розширення прав міщан та послаблення панського гніту щодо селян

розширення прав міщан та послаблення панського гніту щодо селян. Пропонувалося, щоб міста мали самоврядування, а міщани більших міст (фактично йшлося про міста королівські) - своїх представників на сеймових засіданнях; міщанам передбачалося надати права набувати землеволодіння в радіусі до трьох миль від міст, проводити щорічні з'їзди делегатів міст, одержувати шляхетську гідність. У селянському питанні містилися пропозиції надавати особисту свободу синам селянина, крім першого і третього, дозволяти панові розшукувати біглого селянина лише впродовж року, а якщо останній утік з інвентарем - до 4 років; селянину, що сидить на землі пана і не користується його допомогою, забезпечити право піти від нього по закінченні строку укладеного між ними договору та ін. Проект також дозволяв укладати мішані шляхетсько-міщанські і шляхетсько-селянські шлюби.

Хоча проект кодексу пропонував доволі помірковані реформи щодо міщан і селян, проте шляхта зустріла їх негативно: всі сеймики, які відбувались перед сеймом 1780 p., рішуче висловились проти них, особливо в селянському питанні, а на самому сеймі проект кодексу навіть не розглядався. Він був відхилений, причому у відповідній постанові зазначено, щоб на жодному з наступних сеймів даний проект не виносився на обговорення. Провал проекту був спричинений й негативним ставленням до нього керівництва католицької церкви та папського нунція, невдоволених тим, що він обмежував права церкви набувати маєтки і вимагав згоди державної влади на публікацію в країні папських булл.

У 1780-х роках у Речі Посполитій відбувався перелом у суспільних настроях.З'явилася група осіб, яка рішуче виступала за проведення державно-політичних реформ. Чільне місце у ній займали Станіслав Сташіц (1755-1826) і Гухо Коллонтай (1750-1812). С Сташіц походив з поморських міщан, після закінчення духовної семінарії в Познані прийняв духовний сан, вивчав природничі науки в університетах Німеччини і Франції, в Замойській академії здобув докторат права, особливо захоплювався геологією, цікавився також філософією. У другій половині 1780-х і на початку 1790-х років яскраво проявив себе як громадський діяч і публіцист. Його перу належать, зокрема, дві публіцистичні праці, що мали широкий розголос, - Зауваження про життя Яна Замойського (1787) і Перестороги Польщі (1790); у них викривалися вади устрою Речі Посполитої і містилися пропозиції щодо їх усунення. С. Сташіц виступав прихильником міцної королівської влади, спадкоємного її характеру, скасування liberum veto, перетворення посольської ізби в шляхетсько-міщанський орган, в якому б обидва стани мали рівну кількість голосів, зрівняння у правах міщан зі шляхтою, значного збільшення чисельності війська, протекціоністської політики щодо вітчизняної промисловості і торгівлі, покращення соціально-економічного становища селян, яке вважав критичним й найвагомішою причиною слабкості Речі Посполитої (дотримуючися поширених тоді в Європі фізіократичних поглядів). С. Сташіц гостро таврував магнатів, вбачаючи в них головних винуватців занепаду Польщі. Болем за її долю пронизані його слова: "Польща перебуває щойно в п'ятнадцятому столітті, а вся Європа кінчає уже вісімнадцяте століття".

Г. Коллонтай походив зі шляхетської родини Волині. Навчався в Краківському університеті, де здобув докторат філософії, й в Італії, де став доктором теології і права. В Італії прийняв духовний сан. Активно працював в Едукаційній комісії, зокрема провів реформу Краківського університету. Свої суспільно-політичні погляди стосовно стану і реформування Речі Посполитої найбільш повно виклав у працях Кілька листів аноніма до Станіслава Малаховського про майбутній сейм (1788) і Політичне право польського народу (1790). Г. Коллонтай ставив питання про необхідність проведення суспільних реформ, особливо на основі союзу землевласницької шляхти із заможним міщанством,