Політична ситуація у 1770-х і 1780-х роках

Невдача реформ конвокаційного сейму, спричинена протидією їм з боку консервативної більшості магнатів, шляхти і католицького духовенства, а також Росії й Пруссії, не могла перекреслити усвідомлення Станіславом Августом і його оточенням необхідності слідувати реформаторським курсом, з допомогою якого можливо було вивести державу з стану занепаду. Парадоксальним було те, що після першого поділу Речі Посполитої, як, зрештою, і до того, реформи можна було здійснювати тільки за згодою Росії.

Подальші реформи.Кілька важливих реформ було проведено у відповідності з постановами Варшавського конфедераційного сейму, який з перервами працював з квітня 1773 р. до квітня 1775 р. У 1773 р. створено Едукаційну комісію, що опікувалася справами організації освітньої системи, була свого роду міністерством освіти. Про неї йтиметься нижче. На 1775 р. припадає початок діяльності Постійної ради (Rada Nieustaja_ca) - вищого виконавчого органу держави у складі короля, котрий її очолював, і 18 послів, обраних сеймом, та 18 сенаторів. Рада посіла місце колишнього інституту сенаторів-резидентів, який існував згідно з Генриковими артикулами. Вона була підзвітна сейму, а її склад оновлювався на дві третини на черговій його сесії. Рада поділялася на функціонально подібні до міністерств департаменти зовнішніх справ, поліції (або доброго порядку), війська, юстиції та скарбу, стежила за виконанням сеймових постанов, складала законопроекти й виносила їх на розгляд сейму, пропонувала королеві кандидатів на вакантні сенаторські й міністерські посади. Залежність Ради, яка діяла до 1789 р., від волі царського уряду зробила її непопулярною серед магнатів, шляхти й інтелектуалів (хоча вона проводила велику корисну роботу), через що її глузливо йменували "Постійною зрадою" ("Zdrada Nieustaja.ca").

У 1775 р. сейм постановив довести чисельність війська до 30 тис. та реорганізувати його. Армію поділено на шість дивізій, ліквідовано застарілі хоругви польського типу -панцерні й гусарські; на їх місці створено бригади національної кінноти, запроваджено суворі дисциплінарні приписи. Цю постанову було виконано не до кінця; у 1786 р. армія Речі Посполитої налічувала дише 18,5 тис. офіцерів і солдат. Того ж 1775 р. була реформована фінансова (скарбова) система: відновлено генеральне мито і подимний податок як державний (до 1775 р. розмір подимного податку встановлювався сеймиками, вони ж регулювали його збір), впорядковано збір надходжень за користування королівщинами.

Разом з тим, на зазначеному сеймі на повний голос заявила про себе консервативна магнатсько-шляхетська опозиція. Під її тиском (і з мовчазної згоди Росії) у 1773 р. були значно обмежені права дисидентів, котрі вони втратили можливість бути сенаторами і міністрами, а в посольській ізбі їх кількість не перевищувала 3 осіб. 1775 р. сейм підтвердив кардинальні права і додав до них заборону обирати на королівський престол іноземця, а також дітей і внуків Станіслава Августа. Тоді ж Росія знову виступила їх гарантом, а слідом за нею це зробили Пруссія та Австрія.

З огляду на вкрай неприязне ставлення гетьмана великого коронного Ф.К. Браніць-кого до короля і Постійної ради, сейм 1776 р. доручив фактичне керівництво військовими справами військовому департаментові Ради і, тим самим, обмежив владу гетьманів. Надання офіцерських чинів і командування гвардією перейшло до короля. Було скасовано застарілий поділ на війська польського й іноземного типу.

У 1776 р. сейм доручив прихильникові реформ, колишньому канцлерові великому коронному А. Замойському скласти проект кодексу процесуального, цивільного й кримінального права. Винесений на розгляд сейму 1780 p., цей проект містив пропозиції