Виявлення магнетизму

Люди помітили прояви магнетизму за 10 століть до нової ери. За пере­казами, у пастухів на горі біля міста Магнеса (Маgnesia, зараз — Манісса, Туреччина) цвяхи взуття прилипали до землі. Під покривом грунту знаходився "магнітний камінь" (magnetis чи магнітний заліз­няк, тобто залізна руда Fе₃O₄).

У Китаї в ті ж часи було створено прообраз сучасного магнітного компаса.

Аж до початку минулого століття був відомий магнетизм тілько "постій­них магнітів", тобто шматків залізної руди. Для експериментів корис­тувались легкими стрілочками, виготовленими з постійних магнітів. Така стрілка самочинно встановлюється в певному напрямі (як тепер відомо — у напрямку до магнітних полюсів Землі).

(таку ділянку в Північній півкулі Землі назвали південним магнітним полюсом, а ділянку в Південній півкулі — північним полюсом. Магнітні полюси дещо зміщені відносно географічних полюсів).

Кінець магнітної стрілки, звернений до південного магнітного полюса, назвали північним полюсом стрілки (позначається "N"— від north, за­барвлення стрілки тут червоне), протилежний кінець — південний по­люс стрілки ("S"—- від south, забарвлення синє). Таке ж забарвлення у стержневих магнітів.

Обидва кінця магніту притягують до себе предмети з заліза і багатьох видів сталі і чавуну; приклад — притягання цвяхів. До середини магніту цвяхи не притягуються.

Різнойменні полюси магніту ( ) притягуються, однойменні ( ) відштовхуються.

(Цим взаємодія магнітів аналогічна взаємодії наелектризованих тіл і відрізняється від гравітаційної взає­модії тіл).

Ділячи наелектризоване тіло на дві частини, одержують два різноймен­но заряджених тіла.

При поділі намагніченого тіла на дві частини утворюються два нові магніти, як і раніше — з двома полюсами. Поділ кожної з половинок навпіл знову створює двополюсні магніти і т. д. (аж до найдрібніших ошурок)

Отже, не існують "поодинокі магнітні полюси" (монополі), "магнітні заряди", "магнітні маси".