Засади виявлення злочинів

Засоби та пошукові процедури, які застосовують у процесі виявлення злочинів, вивчають у курсі криміналістики та оперативно-розшукової діяльності. Висвітлення цих питань у курсі правоохоронної діяльності полягає в дослідженні організаційних і моральних засад виявлення злочинів.

Органи, які здійснюють виявлення злочинів, орієнтовано на протидію та викриття протиправної діяльності, їхні завдання визначено в КПК, Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність", інших законах, що формулюють правоохоронну компетенцію з вказаних питань, а також відповідних настановах.

Основні завдання органів, які вповноважено виявляти злочини, полягають у пошуку та документуванні протиправної діяльності окремих осіб і груп, у фіксації розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав і організацій, припиненні правопорушень, забезпеченні вимог кримінального судочинства, проведенні діяльності в інтересах безпеки суспільства й держави. Подібні завдання становлять предмет спеціальної правоохоронної діяльності (див. § 3 глави 1).

Виявлення злочинів, як уже було зазначено, є професійно ризикованою діяльністю. Особовий склад органів, уповноважених її здійснювати, виконує при цьому певну оперативну професійну роль (функцію). Особливо вона стосується конкретної посадової особи, зокрема її місця в структурі органу, розподілу праці, інтенсивності та послідовності виконання певних оперативних і слідчих дій, виконання процесуальних документів, стилю взаємодії з учасниками розслідування тощо. В основі цієї ролі мають бути такі моральні засади, як правдивість, чесність, відданість інтересам справи та інші. Приниження ролі моральних засад здебільшого зумовлює несумлінне виконання своїх обов'язків, неадекватне професійне волевиявлення, перетворення оперативно-розшукової діяльності на джерело суспільної небезпеки.

Оперативний працівник, який протистоїть злочинові, має бути, по-перше, активним суб'єктом діяльності, а по-друге, культивувати особисту готовність (установку) до виконання виключно правомірних службових завдань. Він має вміло використовувати спеціальні знання та досвід, дистанціюватися від позаслужбового впливу й таким чином забезпечувати ґрунтовність і об'єктивність службових рішень. Готовність до виконання своїх завдань полягає в постійному засвоєнні нових знань і створенні способу їхнього оновлення, психологічній адаптації до негативних факторів, негативної інформації (психологічному імунітетові), вмінні працювати в умовах посилення демократичних засад правосуддя та більш чутливому ставленні учасників кримінального процесу до примусу й проявів насильства.

Органи, вповноважені виявляти та протидіяти злочинам, чітко визначено в законодавстві, про що йшлося під час висвітлення поняття спеціальної правоохоронної діяльності.

До них, зокрема, належать:

- органи кримінальної та спеціальної міліції;

- спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю;

- оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції;

- органи служби безпеки (розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка); підрозділи захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи з оперативного документування;

- підрозділи з оперативно-розшукової роботи прикордонних військ;

- підрозділи оперативного забезпечення охорони Державної служби охорони;

- оперативні підрозділи податкової міліції;

- оперативні підрозділи Державного департаменту з питань виконання покарань.

Цей перелік уповноважених органів вичерпний, їхня діяльність за своїм характером є оперативно-розшуковою, спрямованою на отримання доказів про злочинну подію, особу злочинця (підозрюваного або винного), інших обставин справи, що становлять предмет доказування в кримінальній справі.

Важливе завдання виявлення злочину - його повне розкриття, тобто здійснення комплексу заходів щодо повного встановлення події злочину, викриття осіб, винних у його вчиненні. Розкриття злочину, яке за часом встановлення істини може бути досить тривалим процесом, як поняття має кілька аспектів. По-перше, розкриття попереднє (оперативне), що включає з'ясування обставин події злочину, встановлення та викриття особи (осіб), яка його вчинила (вчинили), а також обставин, що характеризують ступінь і характер їх вини. По-друге, процесуальне розкриття передбачає з'ясування всіх без винятку обставин, що становлять предмет доказування в кримінальній справі. Остаточним же рішенням з цього приводу зазвичай є рішення суду, виправдувальний чи обвинувальний вирок у кримінальній справі.

Важливим моментом у виявленні злочину є факт реєстрації заяви, повідомлення чи інформації про вчинення дії, що має ознаки злочину. Процедуру реєстрації передбачено спеціальним актом, за яким чергова частина органу внутрішніх справ має зафіксувати їх і видати заявникові або ініціатору спеціальний номер реєстрації. Цей номер ідентифікує реєстрацію кримінальної справи. З цього приводу в оперативному підрозділі органу, який реєструє заяву, повідомлення чи інформацію, разом із кримінальною справою ведуть оперативно-розшукову справу, в якій зосереджують конфіденційні матеріали з виявлення злочину. Розкриття злочину значною мірою залежить від організації роботи на початковій стадії виявлення злочину, взаємодії оперативних підрозділів із слідчими під час проведення огляду місця події, встановлення кола причетних до події осіб, розробки оперативно-слідчих версій.

У порядку виконання цієї діяльності оперативні підрозділи зазначених органів можуть здійснювати:

а) контрольно-перевірочні, б) спостережно-перевірочні й в) тактичні акції. Ці дії та акції можуть мати як закритий (конфіденційний), так і відкритий характер. Наприклад, опитування громадян оперативні працівники можуть проводити лише за згодою опитуваних осіб, використовуючи їхню добровільну допомогу; на засадах добровільності встановлюють співробітництво з особами, проводять роботу з виявлення характерних обставин за допомогою гласних і негласних штатних працівників.

Ініціюючи розкриття злочину, оперативні працівники отримують від юридичних і фізичних осіб безплатно або за винагороду інформацію про підготовлені або вчинені злочини, відвідують житлові та інші приміщення за згодою їхніх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, збирають відомості про протиправну діяльність підозрюваних осіб, одержують розвідувальну інформацію, в тому числі шляхом таємного проникнення працівника до приміщення, транспортних засобів, на земельні ділянки. В процесі розкриття злочинів беруть до уваги криміногенну та іншу соціальну або психологічну інформацію, будують типові або індивідуальні версії про подію злочину, про особу злочинця.

Активній розробці версій вчиненого злочину можуть допомогти відбір телеграфно-поштових відправлень, негласне виявлення й фіксація слідів тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи отримання інформації з каналів зв'язку, застосування різних технічних засобів зняття інформації. Уповноважений орган, що здійснює виявлення злочину, повинен мати юридичні підстави для проникнення до житла, накладення арешту на кореспонденцію, проведення виїмки, зняття інформації з каналів зв'язку, якими можуть бути лише рішення суду.

Ефективними під час виявлення та розкриття злочинів є заходи щодо витребування, збору та узагальнення господарських і бухгалтерських документів, а також даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя тих осіб, які є підозрюваними в підготовці або вчиненні злочину, вивчення джерел і розмірів їхніх доходів порівняно з тими доходами, які ці особи задекларували. При цьому оперативні працівники разом із громадянами, які допомогають їм на громадських засадах, можуть проводити контрольні закупівлі товарів, перевіряти фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організацій і окремих осіб. Для викриття протиправної господарської діяльності оперативні підрозділи можуть створювати конспіративні підприємства й організації, шифрувати відомчу належність працівників, приміщень, транспортних засобів своїх підрозділів.

Більше того, для отримання потрібної інформації компетентні органи проводять операції з проникнення в злочинну групу негласного працівника зі збереженням у таємниці достовірних даних щодо його особи. При цьому на дії таких працівників поширено звільнення від відповідальності1. Ці акції межують із застосуванням засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Уповноважені органи мають діяти на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу національної безпеки, Прикордонні війська, Управління охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за діяльністю органів, уповноважених виявляти злочини, здійснює прокуратура.