Формування глобалістики як наукової та навчальної дисципліни.

Отже, глобалістиці притаманно:

· планетарні масштаби об'єкту дослідження;

· метод системного аналізу процесів та явищ політичного, соціального, економічного, військового та технічного характеру у поєднанні з морально-етичними, культурними та релігійними категоріями і концепціями.

Глобалістика виступає як сукупність політологічних, соціологічних, культурологічних та соціально-філософських теоретичних підходів, які формуються відповідно до глобалізму як принципу, як ідеології світу, що глобалізується.

Принцип глобалізму вимагає структурно-цілісного погляду на систему соціальних взаємозв'язків людини, природи та суспільства; розуміння стану цієї системи як перманентно кризового, оскільки у межах поля, що досліджується, опиняються всі напруженості та конфлікти, притаманні для існування людини; розробки проблематики управлінського оволодіння кризовим розвитком.

Понятійний апарат глобалістики - аксіоми, поняття, терміни.Термін “глобалістика” вводиться в обіг в статті польського вченого та письменника-фантаста С.Лемма “Планета Земля. Століття ХХІ” в газеті “ Комсомольська правда” в 1992 р. Він вказував на необхідність створення глобалістики як методології наддержавного, тобто планетарного та загальнолюдського підходу до світових проблем, тому що або людство врятується разом, або не врятується ніхто.

Міждисциплінарний характер глобальних досліджень пояснює недостатню визначеність її концептуальних засад та категоріального апарату. Але важливим досягненням глобалістики стало поступове формування прийнятної та загальнозрозумілої мови спілкування – категоріального апарату. До найбільш вживаних відносимо такі категорії, як глобалізація, глобалізм, глобальний розвиток, глобальні проблеми та ін.

Ці поняття не є сталими, а їх зміст загальновизнаним. Враховуючи певну термінологічну невизначеність, українські дослідники В.М.Бебік і С.О.Шергін пропонують змістовно і методологічно визначитись з глобалізацією як процесом, глобалістикою як наукою, глобалізмом як ідеологією.

Цілісне осмислення глобальних політичних процесів привело до широкого застосування терміну "глобалізація", яке покликане відтворити те загальне, що складає специфіку процесів та явищ на глобальному рівні (детальніше див. частину 8.2) .

Феномен глобалізації стає дедалі важливішою проблемою сучасності. Сьогодні він охоплює вже не тільки економіку, але й політичну та соціальну сфери. Глобалізація – це не тільки одна з головних тенденцій світового розвитку. З цим терміном пов’язують виникнення нової системи міжнародних відносин, яка замінила систему ялтинсько-потсдамську.

Глобалізація( англ. globalization) – це процес інтенсифікації взаємозв’язків між різними формами організації суспільного життя, що призводить до стану взаємозалежності між компонентами системи взаємозв’язків. Він використовується також загалом для пояснення явищ, в основі яких лежить феномен росту взаємозалежності.

Глобальний розвиток – це поняття, яке найчастіше застосовується для визначення максимально можливої сукупності змін у просторі та часі, які охоплюють людство в цілому, а його використання дозволяє виявити головні тенденції розвитку людства (див. частину 8).

В умовах глобалізації ускладнюється структура світового розвитку, трансформуються цінності та норми життєдіяльності людей, видозмінюється система взаємодії між ними (глобальні відносини), встановлюються нові пріоритети у розв’язанні глобальних системних проблем. У результаті цього формується така нова форма соціальної організації в умовах впливу сучасних процесів глобалізації , як глобальне суспільство.

Глобалізація як процес характеризується об’єднанням між народами та початком зародження глобальних форм співіснування людства. В контексті з’ясування сутності глобального суспільства важливим методологічним аспектом є необхідність чіткого розмежування понять «глобальне суспільство», «світове суспільство»,«глобальна система», «міжнародна спільнота», «світове співтовариство» та ін. Ця проблема викликає значні теоретико-методологічні складнощі.

В глобалістиці використовується поняття “глобальна система” як складова частина глобального розвитку як нова політична, соціокультурна, інформаційно-технологічна, економіко-технічна спільнота з її специфічними структурами та процесами, які функціонують та розвиваються в межах усього людства з його складними переплетіннями світогосподарських та міжнародних відносин, сукупність усіх досягнень людства в процесі його розвитку.

Сталість глобальної системи визначається не здатністю до управління шляхом примусу всіх її елементів працювати в заданому режимі – тобто внутрішньому примусу. Природна сталість системи передбачає таку структуризацію її елементів, коли їх узгоджене функціонування здійснюється на підставі внутрішньої здатності до самоорганізації Підтримання програми функціонування глобальної системи, її внутрішніх характеристик в певних межах (гомеостаз) дозволяють їй досягати самозбереження та безпеки .

Інколи використовують і поняття “світове співтовариство”, “глобальне співтовариство”, “міжнародна спільнота”, “світова спільнота” тощо.

Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. Хедлі Булл вводить в науковий обіг поняття міжнародне суспільство (international society). Концепція Х.Булла базувалась на тому, що на протязі всіх історичних періодів в міжнародній системі (international system), яка охоплювала всі держави світу, існувало протоядро - міжнародне суспільство. Різниця між цими поняттями, з його точки зору, полягала в тому, що країни, які входили до міжнародного суспільства , в відносинах між собою керувались не тільки практичними інтересами, але й певним загальновизнаним кодексом поведінки, наявність якого визначалась спільними нормами моралі. Для з’ясування його сутності він використовує формулу, відповідно до якої міжнародне суспільство існує в тому випадку, коли група держав, усвідомлюючи наявність у них спільних інтересів та спільних цінностей, формує суспільство, в межах якого у відносинах одного з одним вони вважають себе пов’язаними загальним набором правил, а також підтримують діяльність спільних інститутів. Він виокремлює такі історичні типи міжнародних суспільств, як «християнське», «європейське» та ін. Характеризуючи міжнародне суспільство грецьких полісів, він зауважує, що вона була ядром міжнародної системи, до складу якої входили і негрецькі держави, зокрема Персія і Карфаген. Таким чином, під міжнародним суспільством він розуміє сукупність країн, які є носіями його свідомості, мали не тільки економічні, військові, але й моральні переваги. На підставі цього Х.Булл формулює ідею «світового міжнародного суспільства » (world international society), чітко відділяючи його від «решти», що складає міжнародну систему.

В продовження цієї тези І.Валлерстайн висловлює точку зору, що рівень розвитку глобального суспільства в межах кожної національної держави є принципово різним, оскільки він визначається, в першу чергу, ментальними традиціями та рівнем розвитку глобальної свідомості.

Термін “світове співтовариство” було використано в 1969 р. Президентом Сполучених Штатів Р. Ніксоном в його виступі на сесії Генеральної Асамблеї ООН. Зокрема, він зазначив, що “вперше за всю історію ми дійсно стали світовим співтовариством”. Таким чином, під “світовим співтовариством” розумілась глобальна світова система, що формується внаслідок глобалізації.

Зміст поняття “міжнародне співтовариство” визначається в міжнародному праві як глобальна політична система, елементами якої є держави, тобто система, що має міждержавний характер.

Поняття “світовеспівтовариство” в такому сенсі набуває більш широкого значення, тому що використовується для визначення глобальної соціально-економічної і політичної системи, яка включає як держави, так і нетрадиційних акторів.

Узагальнюючи вищенаведені точки зору, приходимо до висновку, що глобальне суспільство – це сукупність відносин, яка формується в результаті спільної діяльності людей, реалізації спільних інтересів та виробництва спільних благ на глобальному рівні. Такими спільними інтересами виступають міжнародний мир, безпека, вирішення глобальних проблем, регуляція економічних відносин. Дж. Модельські визначає глобальне суспільство як функціонально-специфічну сукупність відносин, яка характеризується наявністю проблем певного рівня та пов’язаних з організованим здійсненням колективних дій на глобальному рівні. До факторів становлення глобального суспільства можна віднести:

- глобальну економіку ( з точки зору Дж.Гольдстайна, джерелом становлення та розвитку глобального суспільства є світовий спосіб виробництва, який призводить до незмінної сукупності незмінних елементів, пов’язаних між собою незмінними відносинами);

- глобальну політику, яка характеризує вплив наймогутнішого суб’єкта – співтовариства розвинених держав;

- глобальний тероризм, який вимагає об’єднання та консолідації;

- глобальні комунікації, які є засобом реалізації відповідних інтегративних форм, зокрема Інтернет, мобільний зв’язок, які стирають міждержавні кордони ( на думку директора ЮНЕСКО Каітіро Мацуурі, бурхливий розвиток інформаційно-комунікативних технологій призводить до появи глобального суспільства знань, яке має забезпечити всьому світові пошук нових шляхів використання на практиці накопиченого потенціалу знань та нових технологій у руслі вирішення завдань світового розвитку. Така модель організації, як глобальне суспільство, з точки зору Каітіро Мацуурі, має базуватись на чотирьох основних принципах: рівний доступ до освіти для всіх, загальний доступ до інформації, включаючи могутній масив загальнодоступної інформації, збереження та підтримка культурної самобутності народів, включаючи багатомовність, плюралізм та самобутність культур, свобода самовираження;

- глобальну культуру, що об’єднує світові цінності планети;

- глобальну науку, яка є результатом відповідного академічного обміну, розвитку світової академічної інфраструктури;

- глобальну уніфікацію стилю життя.

Основним механізмом становлення глобального суспільства є глобальна взаємодія, під якою Р.Кеохейн та Дж.Най розуміють такий тип руху через державні кордони матеріальних та нематеріальних предметів, в якому щонайменше один з його акторів не є представником держави або урядової організації однієї частини світу, а інший – іншої.

В умовах глобалізації велику роль відіграють механізми політики, економіки та культури, саме від них, з точки зору Дж.Модельські, залежить баланс розвитку глобального суспільства, адже політика є механізмом підтримання стабільності, справедливості та безпеки, економіка – механізмом виробництва благ та ринкового обміну, культура – механізмом відтворення стандартів, цінностей та знань. Відповідно до цього вводяться поняття глобальної політики, економіки та культури, які забезпечують глобальний рівень розв’язання проблем у межах всієї планети.

Важливою проблемою є визначення ролі людини у глобальному суспільстві, вироблення загальних норм та моральних критеріїв поведінки, виробленні і дотриманні норм, які є необхідною умовою глобальної взаємодії. З точки зору А.П.Федотова, понятійний апарат глобалістики має включати до себе аксіоми, тобто істини, що не потребують доказів, які закладають її теоретічні підвалини .

До головних з них слід віднести наступні :

· щодо вищої цілі Землі - створенні нової, науково керованої і духовно організованої Земної цивілізації,

· щодо антропогенної межі Землі ( планета має обмежені фізичні розміри, обмежені природні ресурси, обмежені можливості біосфери по підтриманню життя та стабілізації клімату),

· щодо загибелі космічних цивілізацій (будь-яка цивілізація, що розвивається некерованою, приречена на загибель),

· щодо становища в позамежному світі економічного зростання (в позамежному світі, який вийшов за антропогенні межі Землі, економічне зростання має бути обмежене),

· щодо переходу до більш досконалої еколого-соціально-економічної системи (такий перехід може бути здійснений тільки на основі науки – глобалістики).

Всі попередні моделі світу розглядали Світ в єдності двох елементів – біосфери та людини.Біосфера, за В.І.Вернадським – це оболонка Землі, склад та енергетика якої обумовлені минулою або сучасною діяльністю живих організмів. Ноосфера (сфера розуму)- це сфера діяльності живої ноосферної цивілізації, ядром якої є історична біосфера Землі.

Сучасна глобалістика пропонує якісно нову модель керованого світу.Вона складається з трьох елементів – біосфери, країн світу і конкретної країни, взаємодія яких описується узагальненими якісними параметрами світу, а керування має здійснюватись з боку світового співтовариства шляхом впливу на конкретну країну з врахуванням її узагальнених параметрів, які знаходять відображення в її місці в світі. Адже на сучасному етапі лише чверть світу користується двома третинами його ресурсів.

Глобалістика вводить кількісні критерії в концепцію сталого розвитку і пропонує наступні висновки:

· необхідність стабілізації усередненої по світу економіки, енергетики та чисельності населення;

· необхідність запровадження механізму керування світом, починаючи з рентного керування, тобто запровадження рентної платні з країн світу за користування біосферою;

· перехід до якісно нової соціально-економічної системи планового типу;

· глобалістика має стати основою якісно нового планетарного світогляду всього людства.