СУДОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛІСТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Ветеринарна деонтологія - [від грец. deon - потрібне, необхідне + logos - вчення] - це, по-перше, вчення про етику медичних працівників, принципи поведінки персоналу ветеринарної медицини, спрямовані на максимальну ефективність лікувально-профілактичної роботи, по-друге – це розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку, сферу обов'язкових, всі форми моральних вимог та їх співвідношення.

Ця наука про лікарський обов'язок охоплює найбільш суттєві питання практичної роботи ветеринарних спеціалістів. Вона вивчає права і обов'язки ветеринарних працівників у їх повсякденній роботі, а також знайомить з відповідальністю при виконанні всього спектру професійної роботи, вивчає лікарські недоліки, помилки і визначає запобіжні заходи.

Професійні порушення ветеринарних спеціалістів можна розділити на:

1. Професійні злочини.

2. Лікарські помилки.

3. Необережні дії.

4. Нещасні випадки.

Ці навмисні злочини ветеринарних спеціалістів передбачені Кримінальним Кодексом України.

1. До професійних злочиніввідносять, ненадання допомоги хворій тварині; порушення в зберіганні, відпуску сильнодіючих речовин, які спричинили отруєння тварин, людей; недопустимі масові експерименти на тваринах, внаслідок яких відбулося поширення захворювання; зловживання владою або службовим становищем; недбалість і посадовий підлог, службове підроблення.

При ненаданні допомоги хворій тварині - причина цього може бути визначена поважною в тому випадку, якщо сам лікар був хворий в цей час або неможливо було покинути іншу тяжко хвору тварину. Питання про те, чи є причина поважною, вирішується індивідуально в кожному конкретному випадку після вивчення всіх обставин справи.

Кримінальна відповідальність за порушення правил боротьби з епізоотіями настає у тому випадку, якщо воно спричинило їх поширення заразних захворювань або виникла реальна загроза їх поширення. Порушення правил може виявлятися в приховуванні випадків гострозаразних захворювань, уникнення профілактичних щеплень, порушен­ня карантинного режиму і т.п.

Службове підроблення означає «внесення службовою особою, а також державним службовцям або службовцям місцевого самоврядування, який не є службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей і одно внесення в зазначені документи виправлень, які спотворюють їх справжній зміст, якщо ці діяння скоєно з корисливої мети або іншої особистої зацікавленості.

Прикладами службового підроблення можуть бути видача ветеринарними працівниками неправдивих довідок, свідоцтв, сертифікатів, спотворення статистичних відомостей, неправильне оформлення спеціальної ветеринарної документації і ін.

За зловживання посадовими повноваженнями або їх перевищення, одержання хабара та службове підроблення посадові особи, а також інші ветеринарні працівники караються судовими органами штрафом, виправними роботами або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Лікарські помилки. До лікарських помилок відносяться свідомі помилки лікаря, які базуються або на недосконалості сучасного стану ветеринарної науки і її методів дослідження, або обумовлені особливим перебігом захворювання тварини, нестачею знань, досвіду лікаря.

Лікарські помилки можуть відбуватися через:

• недостатню кваліфікацію та малий досвід ветеринарного спеціаліста;

• захворювання, що важко діагностуються і недосконалість методів дослідження;

• погані умови праці.

Класифікація лікарських помилок, запропонована в гуманітарній медицині М.І. Краковським та Ю.Я. Грицманом, яка удосконалена щодо специфіки роботи лікаря ветеринарної медицини І.С.Паньком.

Помилки в діагностиці хвороб:

Пропущений діагноз. Інколи лікар при обстеженні хворої тварини не знаходить якихось ознак хвороби, хоча вона й перестала вживати корм. Захворювання ще тільки починає розвиватися, розпізнати його поки складно. Але наявність хворобливого стану вимагає від лікаря детального обстеження тварини та проведення так званого превентивного, профілактичного лікування. Всяка хвороба перебігає двостадійно. На першій, патохімічній, стадії клінічні ознаки не характерні, але за ними лікар може і повинен передбачити розвиток тієї чи іншої хвороби. Лікар іноді просто чекає появи характерних клінічних ознак, не застосовуючи заходів їх недопущення.

Неповний діагноз. Інколи лікар правильно діагностує основне захворювання тварини, але при цьому він не звертає увагу на якісь ускладнення чи інші хвороби, що супроводжують основну. Лікування в такому випадку буде неповноцінним.

Помилковий діагноз. В таких випадках тваринний організм переносить на собі вантаж не тільки не розпізнаної лікарем хвороби, а й неправильно призначених лікарських препаратів.

Помилки в тактиці лікування:

Помилка у виборі термінів лікування. Існує ряд хвороб, при яких тварині необхідна термінова допомога. Це випадіння кишок внаслідок проникаючих поранень, защемлення грижі, гострі тимпанії різного походження, отруєння та багато інших. Відкладати лікування при таких хворобах не можна, воно термінове.

Помилки у визначенні основних напрямів лікування. Вони, як правило, є наслідком неповного діагнозу. Неповноцінне лікування (нехтування окремими методами чи напрямами лікування, а також ускладненнями основної хвороби).

Неправильне лікування (необґрунтоване використання різних лікарських препаратів, методів лікування, оперативне втручання без обґрунтування його необхід­ності і т. д.).

Помилки лікувально-технічні:

Помилки в техніці виконання діагностичних маніпуля­цій, інструментальних та спеціальних методів дослід­ження.

Помилки в техніці проведення лікувальних маніпуляцій. неправильне введення магнітного зонда, неправильне надання допомоги при тяжких пологах у корови і т.д.

Помилки організаційного характеру,їх допускають спеціалісти ветеринарної медицини часто при плануванні та,, проведенні заходів по ліквідації чи профілактиці інфекційної хвороби в господарствах чи населених пунктах, _:при організації роботи лікаря взагалі.

Помилки в поведінці лікаря.Вони заслуговують найсерйознішої уваги. Заздрість, злорадство при помилці колеги – все це створює вкрай несприятливий клімат в колективі і негативно позначається на результатах його роботи.

Недопустиме "критиканство" свого попередника, який нібито неправильно діагностував хворобу чи проводив лікування.

Лікарі, особливо молоді, прагнучи до своєрідного самоствердження, часто зневажливо ставляться до своїх молодших колег-фельдшерів ветеринарної медицини.

Лікарські помилки можна поділити на об'єктивні, суб'єктивні і змішані