Дослідження перцептивних аспектів у системі "керівник—підлеглий".

Як ви вже знаєте, питання координації групової діяльності широко вивчають багато наук. Особливу увагу приділяють проблемі ефективності керівництва. Крім відомих досліджень впливу стилів керівництва, особистісних рис керівника і підлеглих, ситуацій та інших чинників на ефективність керівництва, сьогодні також актуальні дослідження перцептивних аспектів системи "керівник—підлеглий".

Неможливість адекватно пояснити процес керівництва з позиції "теорій рис" привела до розробки ефективніших підходів. Одним із них є підхід, який запропонували вчені Огайського університету. В основі цього підходу закладений тезис про те, що діяльність індивіда з позиції керівника (лідера) зумовлюється вимогами певної позиції. Значного поширення набули дослідження найнижчої ланки управління, тобто керівників первинних колективів. Визнаючи позицію керівника певного типу, автори зробили висновки, що специфіка цієї позиції є "маргінальною". Що це означає?

Уперше поняття "маргінальний статус особистості" було запропоновано у сфері соціології міжкультурних відмінностей. Згодом цей термін почали використовувати соціальні психологи для виділення індивідів, які перебувають на межі двох або декількох соціальних систем (груп), але не приймаються жодною з них як повноправні учасники.

Маргінальний статус особистості, яка виконує роль керівника, визначає, як зазначають більшість авторів, конфліктність її становища. Причини маргінальності позиції керівника здебільшого пов'язують з відмінностями очікувань і вимог адміністрації та підлеглих до поведінки керівників первинних колективів.

Подвійна позиція керівника зумовлює внутрішню її суперечливість, яка загострює необхідність адекватного сприймання його своїм оточенням.

Емпіричним показником адекватності поведінки керівника є відношення до нього двох сторін — працівників (підлеглих) і адміністрації, що визначається ступенем відповідності реальної поведінки очікувань. Саме це і визначає необхідність досліджень перцептивних аспектів у системі "керівник—підлеглий".

Дослідження перцептивних аспектів відношень керівництва і підпорядкованості передбачає вивчення таких питань:

— сприймання керівника вищим керівництвом;

— сприймання керівника підлеглими;

— особливості сприймання керівником соціального оточення.

Найбільша кількість праць західних психологів пов'язана з вивченням сприймання керівника вищим керівництвом та підлеглими. Зокрема, М. Балм досліджував понад одну тисячу керівників первинної групи (колективу) на дев'ятнадцяти підприємствах. Виявив, що керівника, який ідентифікує себе з адміністрацією, оцінюють "згори" як керівника більш продуктивної групи, ніж того, який меншою мірою ідентифікує себе з адміністрацією. Також було простежено цікаву тенденцію: керівник значнішої за кількістю групи більшою мірою схильний ідентифікуватися з адміністрацією.

Інші дослідження засвідчують, що представники адміністрації мають тенденцію оцінювати своїх підлеглих вище за критерієм ефективності, якщо вони більше орієнтовані на продуктивність, аніж на налагодження міжособистісних взаємин.

Аналіз західних досліджень дав можливість Р. Стогділу зробити такі висновки:

1. Керівників, які ідентифікують себе з організацією, "згори" оцінюватимуть як ефективніших, вони більшою мірою задоволені своєю роботою, ніж керівники, котрі ідентифікують себе з підлеглими або із зовнішньою референтною групою.

2. Збіг, схожість в установках і сприйманні ролей між керівником і адміністрацією приводить до того, що таких керівників представники адміністрації оцінюють як ефективніших.

У дослідженнях Р. Лайкерта, наприклад, виявлено, що реакція підлеглих на поведінку керівника завжди залежить від ступеня узгодженості поведінки керівника з тим, як її сприймають підлеглі, з очікуваннями, цінностями підлеглих. На його думку, керівництво — це адаптивний процес. Для того, щоб бути ефективним керівником, керівник повинен пристосувати свою поведінку відповідно до очікувань усіх тих, з ким йому доводиться взаємодіяти. Головний висновок — чутливість керівника до цінностей та очікувань інших є важливою детермінантою ефективності. Відповідно до цього висновку розробляються відповідні нормативи щодо сприйняття керівника підлеглими.

Зокрема, по-перше, щоб керівника сприймали підлеглі як "одного з нас". По-друге, як "подібного до більшості з нас". По-третє, як "кращого з нас". І, по-четверте, він повинен виправдати очікування підлеглих.

У вітчизняній психології і психології колишнього Радянського Союзу основним предметом психології керівництва вважали процес спілкування у системі "керівник—підлеглий", де виділяли комунікативний, інтерактивний і перцептивний аспекти.

Звернемо увагу на деякі проблеми, які пов'язані з перцептивним аспектом спілкування. Можна виділити два типи досліджень. По-перше, дослідження, орієнтовані на вивчення процесу керівництва за допомогою методик, які базуються на даних сприймання людини людиною; по-друге, дослідження власне феноменів соціальної перцепції на матеріалі взаємин керівника і підлеглих. До першого типу досліджень належать такі, які вивчають майстра як керівника на підставі інформації, одержаної з боку підлеглих і з боку членів адміністрації, що можна пояснити специфікою позиції керівника певного типу. Ця специфіка зумовлена умінням майстра знайти таку стратегію поведінки щодо підлеглих і адміністрації, коли він міг би задовольнити вимоги як однієї, так й іншої сторін.

У дослідженнях А. Свенцицького наведено результати, які свідчать про те, що в багатьох випадках оцінювання майстра працівниками — підлеглими різко відрізняється від оцінювання майстра представниками адміністрації. Аналогічні дані одержали й інші автори.

Аналіз оцінок адміністрації кращих та гірших з їхнього погляду майстрів виявив, що статус майстра як формального лідера співвідноситься з оцінками його ділових якостей, організаторських умінь та навичок.

Дослідження другого типу, яких дуже мало, присвячені дослідженням проблем соціально-психологічної сумісності керівника і колективу, "узгодженості і адаптованості функціональних, комунікативних і особистісних рис людей, які спілкуються".

Можливі різні рівні соціально-психологічної сумісності керівника і підлеглих, які зумовлені уявленнями підлеглих про місце керівника як функціонера виробництва. Дослідження підтвердили положення О. Бодальова, що серед чинників, які детермінують сприймання, пізнання і розуміння людьми одне одного, велике значення має характер їхньої взаємодії і ті соціальні ролі, які люди виконують одне щодо одного.

Цікаві результати одержав дослідник Р. Кричевський. На його думку, "проблема ефективності керівництва групою тісно пов'язана зі здатністю керівника адекватно оцінювати членів групи і оцінки керівника повинні певним чином бути узгодженими з груповою думкою". Значні розбіжності в оцінках можуть призвести до конфлікту між керівником і групою.

Такі дослідження порушили питання: "Чи є зв'язок між успішністю сумісної діяльності й позитивною оцінкою особистості керівника?".

Результати досліджень, проведені під керівництвом Г. Андрєєвої, виявили:

1. Керівника первинного високоефективного колективу позитивно оцінюють як вище керівництво, так і підлеглі. Керівника низькоефективного колективу дві сторони оцінюють як такого, який не відповідає їхнім очікуванням і вимогам.

2. В основі оцінки, яку давали майстру, закладений показник продуктивності чи непродуктивності роботи цього майстра.

3. Оцінювання підлеглими керівника складніше і деякою мірою залежить від задоволеності їх соціально-психологічною ситуацією в колективі, їхніх взаємин.

Отже, підсумуємо: дослідження перцептивних аспектів у системі "керівник—підлеглий" мають важливе значення для вирішення практичних завдань керівництва. Ці дослідження можуть бути основою для прогнозування можливих конфліктів, а також діагностики та виявлення їх причин у системі "керівник—підлеглий".

Лекція 6. Спілкування в управлінської діяльності.