М— віддалені метастази
М0 — немає ознак віддалених метастазів.
М1 — є віддалені метастази.
Мх — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.
Патологічна анатомія
Розвивається з проток і з епітелію альвеол. Розрізняють дифузну і вузлувату форми. Метастазування відбувається лімфо- і гематогенним шляхом: у кістки, легені, плевру.
Клінічна картина
Для вузлуватої форми характерна щільна, безболісна пухлина з нерівною поверхнею. Контури нечіткі, зморшкуватість шкіри над пухлинним вузлом. Згодом втягується сосок, спостерігається умбілікація, набряк шкіри грудного кружальця і соска. Деформація соска, його втягнення буває при поширенні пухлини по протоках (симптом Прібрама); симптом лимонної шкірки — при поширенні процесу по внутрішньошкірних лімфатичних судинах. Симптом Пайра — нерухомість залози стосовно великого грудного м'яза.
Дифузні форми
1. Набрякло-інфільтративна — частіше трапляється в молодому віці в період вагітності, лактації. Характеризується гострим перебігом, болю немає.
2. Маститоподібна — зустрічається у молодих і літніх жінок. Для цієї форми характерним є швидкий ріст. Проводиться пункційна біопсія.
3. Бешихоподібна — ущільнення залози без пухлинного вузла. Метастазування по внутрішньошкірних лімфатичних судинах.
4. Панцирний рак — процес захоплює всі тканини залози. Залоза зменшується врозмірі, її рухливість обмежена, шкіра над нею ущільнена, нагадує панцир.
5. Рак Педжета — пухлина розвивається з епітелію проток і ними поширюється у бік соска. Екземоподібне ураження шкіри: свербіння, гіперемія, виділення серозного ексудату із соска, скориночки, лусочки, виразки, руйнування соска. Метастази з'являються пізно. Виявляють клітини Педжета при дослідженні лусочок, скориночок.
Діагностика
1. Мамографія — точність від 75 до 94 %.
2. Ксеромамографія — більш достовірна.
3. УЗД — достовірність 80—93 %.
4. Термографія — реєстрація зміни температури шкірних покривів над патологічним осередком.
5. Радіоізотопна фосфоррадіоактивна діагностика — підраховується накопичення фосфору в тканинах, ефективна при зовнішніх локалізаціях пухлини.
6. Цитологічне дослідження — пункція пухлини.
7. Пряма кольорова лімфографія для оцінювання стану лімфатичних вузлів.
8. Радіоізотопна лімфосцинтиграфія — ґрунтується на тому, що метастатично змінені лімфатичні вузли, на відміну від нормальних, частково або повністю втрачають здатність накопичувати ізотоп, тому на сцинтиграмах виявляються дефекти накопичення.
9. Застосування колоїдного золота. В уражених лімфатичних вузлах не накопичується золото.
10. Ретростерноскопія — огляд фібробронхоскопом. Роблять розріз шкіри і тканин і вводять апарат у загруднинний простір для огляду і проведення біопсії.
11. Цитотоксичний текст — визначаються лімфоцити, які містять ферити; у випадку раку реєструється високий відсоток цих лімфоцитів.
12. Цитологічне дослідження виділень із соска.
13. Відбитки з поверхні виразки.
14. Метод лазерної цитометрії — визначення ДНК і РНК в клітинах пухлини, яке при раку значно збільшується.
Лікування
Хірургічне: радикальна мастектомія за Холебедом – видалення залози єдиним блоком з грудними м'язами (малим і великим) і клітковиною з лімфовузлами підключичної, підлопаткової, пахвової ділянок.
Променева терапія:
1. Опромінення в передопераційний період.
2. Опромінення після операції
3. Опромінення в перед- і післяопераційний період:
• дистанційна гамма-терапія;
• гамма-опромінення;
• електронний пучок бетатронів;
• пригнічення функції гіпофіза протонним пучком.
Комбіноване лікування: променева терапія плюс операція.
Хіміотерапія:
• цитостатики (циклофосфан, тіофосфамід);
• антиметаболіти (5-фторурацил, метотрексат);
• протипухлинні антибіотики (адріаміцин);
• хіміотерапія у поєднанні з гормонотерапією (із кортикостероїдами).
Гормонотерапія (лікування чоловічими гормонами).
Імунотерапія.
Хворим у період пременопаузи і менопаузи проводять оваріоектомію.
Ускладнення після операції
1. Лімфорея — необхідні ретельний гемостаз, вакуумне дренування рани, коли в системі постійно підтримується від'ємний тиск. Дренажі витягують на 3-5-у добу. ЛФК призначають з 2-ї доби.
2. Набряк верхньої кінцівки, може бути ускладненням гострого тромбофлебіту вен. У ранній післяопераційний період руку треба покласти на подушку, відвівши на 30-40 °. З перших днів починати активні і пасивні рухи в променево-зап’ястковому, ліктьовому, плечовому суглобах. ЛФК — за спеціальною програмою.
3. Нагноєння рани.
4. Некроз шкірних латочок.
5. Пізні ускладнення: набряк, бешиха, контрактура, парез і параліч руки, парестезії, біль у грудній клітці.
Рекомендації при виписуванні: ЛФК протягом 6-7 місяців, обмежити навантаження на руку до 3 кг. Протягом одного року запобігання мікротравмам руки, особливо в ділянці кисті (уколи, опіки, порізи). Внутрішньовенні ін’єкції – тільки у вени здорової руки.
При вираженому пізньому набряку (лімфостаз) руки рекомендувати безсольову дієту, сечогінні препарати; кожні 2 години рука має 20 хв знаходитись у піднесеному положенні, рекомендовані також еластичне бинтування руки від кисті до плеча на 2 години щодня, ЛФК.
Профілактика раку грудної залози: диспансерне обстеження, крупнокадровафлюорографія.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 799;