ПОРАНЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Бувають непроникні і проникні, з ушкодженням і без ушкодження органів грудної порожнини (легень, серця).

Найбільш небезпечними є проникні поранення грудної клітки з порушенням цілості плевральної порожнини, розвитком пневмотораксу і гемотораксу.

Пневмоторакс — це скупчення повітря в плевральній порожнині, при по­кашлюванні повітря тисне на легеню і вона спадається (колабіруе). Що більше повітря в плевральній порожнині, то більше спадається легеня.

Класифікація

1. За поширенням процесу:

• односторонній;

• двосторонній.

2. За ступенем колапсу легені:

• частковий (колапс легені до 1/3 об'єму);

• субтотальний (колапс легені до 2/3 об'єму);

• тотальний (колапс легені більше 2/3 об'єму).

3. За механізмом виникнення: відкритий;

• закритий;

• клапанний.

Закритий пневмоторакс розвивається при невеликих пораненнях і при швидкому закритті ранового каналу. При цьому відбувається розрив тканини ле­гень і вісцеральної плеври, і повітря однократно на вдиху потрапляє в плевральну порожнину: якщо його небагато, значних функціональних порушень не виникає. При потраплянні великої кількості повітря відбувається колапс легені.

Клінічна картина

Спостерігаються тупий біль у грудях, утруднене дихання, тахікардія і крово­харкання. При перкусії в ділянці пневмотораксу визначається коробковий звук, при аускультації дихання різко ослаблене.

Лікування залежить від наявності дихальних розладів. Якщо їх немає, то проводиться пункція плевральної порожнини у VII—VIII міжребер'ї по задній па­хвовій лінії для видалення повітря і розпрямлення легені.

При відкритому пневмотораксі у плевральну порожнину із зовнішньо­го середовища через рану грудної стінки входить і виходить повітря. У плевральній порожнині тиск від'ємний. При відкритому пневмотораксі повітря, потрапивши у плевральну порожнину, спричиняє спадання легені і зсув середостіння в здоровий бік. Середостіння зміщується при диханні й утруднює роботу серця, подразнюють­ся нервові рецептори плеври, виникає синдром кардіопульмональних порушень. Через колапс легені дихання стає парадоксальним, тобто легеня з боку ураження в момент вдиху спадаєтся, а в момент видиху розправляється.

Клінічна картина

Загальний стан тяжкий, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, визначаються зниження АТ і тахікардія. При аускультації — різко ослаблене дихання і задиш­ка на вдиху. При огляді рани спостерігається характерне засмоктування повітря. Біля рани формується невелика підшкірна емфізема. Під час видиху з рани разом з повітрям може виділятись піниста кров. Є ризик розвитку інфекції.

Перша допомога

1. Накладання герметизуючої пов'язки з метою перетворення відкритого пневмотораксу на закритий.

2. Протишокові заходи.

3. Вагосимпатична блокада з боку ураження.

4. Серцеві глікозиди.

5. Оксигенотерапія.

6. Транспортування в положенні напівсидячи.

Клапанний пневмотораксвиникає при порушенні цілості бронхів або спаданні легені, у ділянці рани грудної клітки з прогресуючим накопиченням повітря в плевральній порожнині, що призводить до спадання легені і зміщення середостіння. Унаслідок колапсу легені, перегину крупних судин і зміщення серця порушуються серцево-судинна діяльність і дихання.

Лікування

При наданні допомоги і подальшому лікуванні проводять плевральну пункцію і відсмоктування повітря шприцом. У хірургічному відділенні застосовують дренування плевральної порожнини за методом Бюлау (у ІІ-ІІІ міжребер’ї під місцевою анестезією (0,5 % розчином новокаїну): скальпелем розтинають шкіру і троакаром по верхньому краю нижчерозташованого ребра роблять прокол плеври. Уводять трубку діаметром не менше 5 см. На зовнішній кінець трубки надівають палець від гумової рукавички з отворами і занурюють у розчин антисептика - пасивний дренаж за Бюлау; якщо ж зовнішній палець трубки приєднують до електровідсмоктувача, то це активний дренаж.

Гемоторакс— це скупчення крові в плевральній порожнині внаслідок ушкодження міжребрових артерій, крупних судин серця або тканини легені.

Класифікація

1. Малий гемоторакс — скупчення крові в реброво-діафрагмальних синусах.

2. Середній — рівень крові доходить до середини лопатки.

3. Великий — рівень крові досягає II—III ребер.

Клінічна картина і діагностика

Клінічні ознаки залежать від швидкості кровотечі і кількості втраченої крові.

При невеликій кількості крові спостерігаються біль у грудній клітці, кашель. При збільшенні крововтрати приєднуються задишка, ціаноз, вимушене положення тіла. При перкусії з боку кровотечі визначають притуплення легеневого звуку, а при аускультації дихання не прослуховується.

Вирішальне значення для встановлення діагнозу має діагностична пункція плевральної порожнини — наявність крові свідчить про гемоторакс.

Проба на продовження кровотечі: якщо кров, отримана з плевральної порожнини, протягом 3—15 хв згортається — кровотеча триває; якщо залишається незмінною — кровотеча припинилась (з моменту кровотечі минуло не менше 6 годин).

Лікування

Лікування залежить від кількості крові, що вилилася в плевральну порожнину. Якщо гемоторакс незначний, його не чіпають (він може сам розсмоктатися), середній і великий — пунктирують. При пневмотораксі, що згорнувся, показана торакотомія для видалення згустків фібрину і крові; торакотомія показана при проникних пораненнях з ушкодженням органів грудної клітки для зашивання дефекту.