ЗАГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ

Загальні методи лікування хірургічної інфекції можна поділити на чотири види:

• антибактеріальна терапія;

• дезінтоксикаційна терапія;

• імунокорекція;

• симптоматичне лікування.

І. Антибактеріальна терапія.

Антибактеріальна терапія проводиться з урахуванням виду і чутливості мікро­флори.

Ендолімфатична терапія (ЕЛТ) — основний метод уведення антибіоти­ків. Вона може бути антеградною і ретроградною. Ретроградна ЕЛТ через грудну лімфатичну протоку не знайшла практичного застосування внаслідок її склад­ності і травматичності.

Антеградна ЕЛТ зазвичай проводиться через лімфатичні судини кінцівок або лімфатичні вузли.

Нижче перелічені переваги ЕЛТ при лікуванні хірургічної інфекції.

1. Метод дає змогу створити високу тривалу концентрацію антибіотиків у лім­фатичних судинах, що є вкрай важливим, ураховуючи токсичність лімфи при запальному процесі і наявність мікроорганізмів.

2. ЕЛТ забезпечує тривалу бактерицидну концентрацію антибіотика в регіонарних лімфатичних вузлах. Це посилює їх фільтраційно-бар'єрну функцію і зменшує спричинені запаленням морфофункціональні порушення. Слід від­значити, що ні один інший спосіб уведення антибіотиків (внутрішньом'язовий, внутрішньовенний, внутрішньоартеріальний тощо) не дає змоги досягти на­стільки значної їх концентрації в лімфатичному руслі. Водночас саме наси­чення антибіотиками лімфатичної системи створює потужну перешкоду для генералізації процесу.

3. При разовому ендолімфатичному введенні антибіотика його бактерицидна концентрація зберігається в плазмі протягом 24 год. Це пояснюється повіль-ним дозованим надходженням антибіотика в кров з лімфатичних вузлів і грудної лімфатичної протоки.

4. ЕЛТ дає змогу досягти максимальної концентрації антибіотика в осередку за­палення. Відмічено підвищення вмісту цефалоспоринів і канаміцину в осеред­ку в 3—6 разів порівняно з внутрішньом'язовим способом уведення. Висока концентрація антибіотика в зоні запалення зберігається протягом 24— 48 год інфузії.

5. ЕЛТ дає змогу вводити антибіотики в терапевтичній дозі 1—2 рази на добу і скоротити таким чином загальну дозу препарату.

Методика проведення ЕЛТ. Найчастіше застосовується внутрішньосудин-на ЕЛТ. Для цього необхідно провести катетеризацію лімфатичної судини. Зазви­чай катетеризують лімфатичні судини нижніх кінцівок (на стопі і на медіальній або латеральній поверхні гомілки).

Для виконання процедури використовують звичайні хірургічні інструменти (скальпель, пінцет, ножиці), мікрохірургічні ножиці і пінцети. Можлива також ка­тетеризація або уведення антибіотика в лімфатичні вузли (найчастіше у пахові лімфатичні вузли).

Для створення максимальної регіонарної концентрації антибіотика при ЕЛТ застосовують тимчасовий фармакологічний блок лімфотоку. Оскільки антибіоти­ки блокують скоротливу активність лімфатичних судин, їх застосовують у високих концентраціях; як розчинник використовують 0,5 % розчин новокаїну.

ЕЛТ є резервним методом у лікуванні гнійної хірургічної інфекції. Вдають­ся до цього методу у випадках тяжких запальних захворювань органів черевної порожнини, запалення заочеревинного простору захворювання нижніх кінцівок, сепсису, а також неефективності попередньої терапії.

Широко застосовується в гнійній хірургії також лімфотропна терапія.

Основні варіанти методу:

- уведення антибіотика в зону максимального скупчення лімфатичних капі­лярів (наприклад, у міжпальцьовий проміжок стопи або кисті);

- дозоване повільне введення (автоматичним ін'єктором зі швидкістю 10 мл за

1 год);

- попереднє уведення ферментів (лідаза, терилітин, трипсин, теридеказа).

При лімфатичній терапії антибіотик уводять один раз на добу в разовій (або в подвійній разовій) дозі. Зазвичай достатньо 3—4 інфузії. Метод може бути застосо­ваний практично при всіх місцевих гнійних процесах.

Окрім антибіотиків для загальної антибактеріальної терапії застосовують бак­теріофаги, антисептики (ціоксидин, сульфаніламідні препарати, нітрофурани) та ін.

II. Дезінтоксикаційна терапія.

Комплекс методів, спрямованих на зниження інтоксикації організму, отримав назву дезінтоксикаційної терапії. Дезінтоксикаційна терапія може проводитись різними способами. Це визначається характером і тяжкістю інтоксикації.

Пиття у значних кількостях сприяє діурезу і, відповідно, збільшенню кількості токсинів, що виводяться з організму із сечею.

Інфузійна терапія (переливання кристалоїдних кровозамінників: фізіологіч­ний розчин, розчин Рінгера, 5% розчин глюкози тощо) зумовлює ефект дилюції і також збільшує діурез. Додаткове використання кровозамінників дезінтоксика­ційної дії, що адсорбують токсини і сприяють їх виведенню із сечею (гемодез, неокомпенсан тощо), істотно підвищує ефективність методу. Можливе також уведення альбуміну і плазми, які мають потужний детоксикаційний ефект.

Форсований діурез. Це керована гемолюція. Протягом доби вводять до 4—9 л кристалоїдних розчинів під контролем гематокриту і гемоглобіну.

Екстракорпоральна детоксикація. При лікуванні гнійних захворювань вико­ристовують сорбційні, екстракційні методи, дренування грудної лімфатичної про­токи, електрохімічне окиснення крові і квантову терапію.

За допомогою сорбційних методів видаляють пов'язані з альбуміном гідрофіль­ні та гідрофобні речовини середньої і високої молекулярної маси. Основні види: гемосорбція, плазмосорбція, лімфосорбція.

За допомогою екстракційних методів видаляють з організму разом з компонен­тами крові всі види токсичних речовин. Основний метод — плазмаферез.

Дренування грудної лімфатичної протоки дає змогу видалити з організму лім­фу, значно токсичнішу, ніж кров, при багатьох гнійних захворюваннях.

Електрохімічне окиснення крові. В основу методу покладено використання активного кисню.

Методи квантової терапії. При квантовому опроміненні крові утворюються вільні радикали, спостерігаються функціональні зміни багатьох білків плазми, змінюються заряд і форма формених елементів крові, вивільнюються біологічно-активні субстанції (гормони, гепарин, гістамін, простагландини).

III. Імунокорекція.

Для імунокорекції використовують різні методи і речовини, а також засоби замісної терапії.

1. Імунокорегувальну дію чинять загальне УФО, ультрафіолетове і лазерне оп­ромінення крові, ЕЛТ, перфузія крові через ксеноселезінку.

2. Застосовуються лікарські речовини хімічного походження (левамізол). Широ­ко використовуються препарати загруднинної залози (Т-активін, тималін, ти-моген).

3. Як замісна терапія можуть використовуватись: кров і її компоненти;

гіперімунна плазма; глобуліни;

• інтерлейкіни;

• інтерферони.

ІV. Симптоматичне лікування.

Симптоматичне лікування спрямоване на відновлення порушених функцій ор­ганів і систем. З цією метою вводять жарознижувальні і протизапальні препарати.

При недостатності системи кровообігу застосовують кардіотонічні засоби, сер­цеві глікозиди, діуретики. Розвиток порушень функцій дихання вимагає спеціаль­них заходів аж до ПІВЛ. Важливим є контролювання функції шлунково-кишково­го тракту і забезпечення повноцінного харчування.