МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ
Основними принципами місцевого лікування є:
- розтин гнійного вогнища;
- адекватне дренування гнійника;
- місцева антисептична дія;
- іммобілізація.
1. Розтин гнійного вогнища
Хірургічна операція — розтин гнійника — зазвичай виконується під місцевою або загальною анестезією (інфільтраційна анестезія використовується рідко, оскільки може сприяти поширенню інфекції, а ефективність дії антисептиків у запальному осередку знижується).
Розріз проводять на всю довжину запального інфільтрату. Після розтину осередка визначають наявність некротизованих тканин, потім їх січуть, перевіряють, чи немає гнійних набряків і додатково розкривають їх, обробляють перемички, визначають стан сусідніх органів, які спричинили гнійний процес або залучені до нього.
Огляд гнійної порожнини не завжди можливий. У таких випадках обов'язковим є обстеження порожнини пальцем.
Операція при гнійному запаленні може полягати і в повному видаленні гнійного осередку (вирізання абсцесу невеликих розмірів у межах здорових тканин при гнійному маститі, абсцесі підшкірної жирової клітковини тощо).
Важливим елементом інтраопераційної санації є використання хімічних антисептиків для промивання гнійної порожнини, що утворилась при запаленні. Порожнину промивають розчином одного з антисептиків (пероксид водню, фурацилін, хлоргексидин), механічна некректомія може бути доповнена одним із засобів фізичної некректомії (ультразвукова кавітація, промінь лазера).
Слід пам'ятати: що радикальніше виконано хірургічне втручання, то швидше і з меншою кількістю ускладнень піде одужання.
Завжди доцільно брати отриманий гнійний ексудат для бактеріологічного дослідження чутливості до антибіотиків, що дає змогу вибрати оптимальний варіант антибактеріальної терапії. Будь-яка операція з розтину гнійника завершується дренуванням.
2. Дренування гнійника
Дренування виконується за всіма можливими способами фізичної антисептики: використовуються тампони, гумові рукавички, дренажні трубки, проводяться активна аспірація і проточне дренування.
Важливим є правильне виконання розрізів при розтині гнійника. Певний напрямок і глибина розрізу сприяють тому, щоб краї рани зіяли, і гнійний ексудат вільно відтікав назовні.
3. Місцеві антисептичні дії
Місцеві антисептичні дії полягають в обробленні ран 3 % пероксидом водню, накладанні волого-висихаючих пов'язок з 2—3 % борною кислотою, водним розчином хлоргексидину, фурациліну тощо.
Крім цього необхідно використовувати протеолітичні ферменти, а також допоміжні фізіотерапевтичні процедури (УФО, УВЧ, електрофорез антибіотиків та ін.).
4. Іммобілізація
На час гострого періоду перебігу гнійного процесу необхідно забезпечити спокій ураженому сегменту, особливо в разі локалізації гнійного процесу на кінцівках, у зоні суглобів. Для іммобілізації зазвичай застосовують гіпсову лонгету.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 696;