МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Основними принципами місцевого лікування є:

- розтин гнійного вогнища;

- адекватне дренування гнійника;

- місцева антисептична дія;

- іммобілізація.

1. Розтин гнійного вогнища

Хірургічна операція — розтин гнійника — зазвичай виконується під місце­вою або загальною анестезією (інфільтраційна анестезія використовується рідко, оскільки може сприяти поширенню інфекції, а ефективність дії антисептиків у за­пальному осередку знижується).

Розріз проводять на всю довжину запального інфільтрату. Після розтину осередка визначають наявність некротизованих тканин, потім їх січуть, перевіряють, чи немає гнійних набряків і додатково розкривають їх, обробляють перемички, визначають стан сусідніх органів, які спричинили гнійний процес або залучені до нього.

Огляд гнійної порожнини не завжди можливий. У таких випадках обов'язко­вим є обстеження порожнини пальцем.

Операція при гнійному запаленні може полягати і в повному видаленні гній­ного осередку (вирізання абсцесу невеликих розмірів у межах здорових тканин при гнійному маститі, абсцесі підшкірної жирової клітковини тощо).

Важливим елементом інтраопераційної санації є використання хімічних ан­тисептиків для промивання гнійної порожнини, що утворилась при запаленні. Порожнину промивають розчином одного з антисептиків (пероксид водню, фурацилін, хлоргексидин), механічна некректомія може бути доповнена одним із за­собів фізичної некректомії (ультразвукова кавітація, промінь лазера).

Слід пам'ятати: що радикальніше виконано хірургічне втручання, то швидше і з меншою кількістю ускладнень піде одужання.

Завжди доцільно брати отриманий гнійний ексудат для бактеріологічного до­слідження чутливості до антибіотиків, що дає змогу вибрати оптимальний варіант антибактеріальної терапії. Будь-яка операція з розтину гнійника завершується дренуванням.

2. Дренування гнійника

Дренування виконується за всіма можливими способами фізичної антисепти­ки: використовуються тампони, гумові рукавички, дренажні трубки, проводяться активна аспірація і проточне дренування.

Важливим є правильне виконання розрізів при розтині гнійника. Певний на­прямок і глибина розрізу сприяють тому, щоб краї рани зіяли, і гнійний ексудат вільно відтікав назовні.

3. Місцеві антисептичні дії

Місцеві антисептичні дії полягають в обробленні ран 3 % пероксидом водню, накладанні волого-висихаючих пов'язок з 2—3 % борною кислотою, водним розчи­ном хлоргексидину, фурациліну тощо.

Крім цього необхідно використовувати протеолітичні ферменти, а також допоміжні фізіотерапевтичні процедури (УФО, УВЧ, електрофорез антибіотиків та ін.).

4. Іммобілізація

На час гострого періоду перебігу гнійного процесу необхідно забезпечити спокій ураженому сегменту, особливо в разі локалізації гнійного процесу на кінцівках, у зоні суглобів. Для іммобілізації зазвичай застосовують гіпсову лонгету.