Лекція 11. Прості феноли. ЛР та ЛРС, які містять прості феноли

І. Фенол та його похідні

До групи належать фенол та його похідні, які не мають бічних вуглецевих ланцюгів. За кількістю гідроксильних груп, прості феноли поділяють на: моно-, ди- та тригідроксифеноли.

Прості феноли порівняно рідко зустрічаються в рослинах у вільному стані, але багато їхнії похідних знаходиться у формі глікозидів або складових частин рослинних продуктів. Таких як ефірні олії, смоли, таніни тощо.

Пірокатехін міститься в листках чаю, лушпинні цибулі та ін.

Гідрохінон та метилгідрохінон в рослинах зустрічаються у вільному стані та у вигляді глікозидів – арбутину, метиларбутину.

Пірогалол, знайдений у малій кількості в шишках секвої, є фрагментом танінів. Сильний відновник. Застосовується в дерматології для лікування псоріазу, екземи та ін.

Флороглюцин зустрічається в шишках секвої, лушпинні цибулі, у формі глікозидів – у шкірці цитрусових. Похідні флороглюцину (аспідінол) містяться в кореневищах папороті, є попередниками хмельових кислот в супліддях хмелю.

ІІ. Фенольні спирти та фенольні альдегіди

Фенольні спирти (структура С6 − С1) у своїй будові мають спиртову групу та різняться між собою кількістю фенольних гідроксилів, які можуть ьути вільними або метильованими. Ці сполуки рідко зустрічаються у вищих рослинах, з них найбільш поширені саліциловий, гентизиновий, коніфериловий та синаповий спирти.

Саліциловий спирт (салігенін) є агліконом глікозиду саліцину, який міститься у кори верби. Виявляє протизапальну та місцеву анестезуючу дію.

Гентизиновий спирт є агліконом глікозиду салірепозиду, виділеногоз листків осики.

Коніфериловий спирт відіграє велику роль як біохімічний попередник лігніну. Зустрічається також у формі глікозиду коніферину.

Синаповий спирт (сірингенін) – один з основних компонентів у біосинтезі лігніну у голонасінних рослин. Це також аглікон глікозиду сірингіну, який міститься у корі, листках та плодах бузку Syringa vulgaris, Oleaceae.

Більш відомі такі фенольні альдегіди як: ванілін, піперонал, саліциловий та анісовий альдегіди тощо.

Ванілін (3-метокси-4-гідроксибензальдегід) у формі глікозиду міститься у плодах Vanilla planifolia, Orchidaceae; напівсинтетично його добувають з евгенолу. Використовують ванілін для покращення запаху ліків.

Саліциловий альдегід (о-гідроксибензальдегід) міститься в ефірній олії Filipendula ulmaria, Rosaceae та ін.

Піперонал (3,4-метилендигідроксибензальдегід) міститься в ефірній олії з квіток білої акації Robinia pseudoacacia, Fabaceae, або фіалок Viola spp., Violaceae. Має приємний запах, застосовується в парфумерії та косметиці.

ІІІ. Фенольні кислоти

Фенольні кислоти – це сполуки, які мають фенольні гідроксильні групи та карбоксильну групу, що зв’язані з ароматичним ядром. Найбільше значення мають похідні бензойної та коричної кислот. У рослинах зустрічаються у вільному вигляді, а також у вигляді депсидів та глікозидів.

Фенолокислоти містяться у багатьох рослинах, але немає жодного виду лікарської сировини, де б вони були основними біологічно активними компонентами. Фенолокислоти – це головним чином супутні речовини, які беруть участь в лікувальній дії сумарних препаратів. Для деяких фенолокислот встановлена специфічна біологічна активність.

Із цієї групи найчастіше в рослинах зустрічаються: протокатехова, гідроксикатехова, гентизинова та вільна галова кислоти. Ванілінова, бузкова та n-гідроксибензойна кислоти входять до складу лігніну. Порівняно мало поширені саліцилова та пірокатехова кислоти.

Саліцилова кислота (о-гідроксибензойна) частіше зустрічається у формі метилового ефіру в деяких ефірних оліях або зв’язана у глікозидах. Метиловий ефір саліцилової кислоти є біологічно активною речовиною у деяких видів сировини, наприклад, траві фіалки триколірної, коренях Сенеки, квітках гадючника в’язолистого.

Галова кислота (3, 4,5-тригідроксибензойна) знайдена в рослинах як у вільному стані, так і у вигляді депсиду – м-дигалової кислоти. Галова кислота та її депсиди входять до складу дубильних речовин, що гідролізуються, і часто зустрічається у вільному стані. Має протизапальні, антимікробні, антивірусні властивості тощо.

Практичний інтерес становлять фенол карбонові кислоти з бічним ланцюгом, особливо похідні коричної кислоти.

У біогенезі гідроксикоричної кислоти головним попередником є амінокислота фенілаланін, з якої через дезамінування за участю ензима фенілаланіндезамінази в рослині синтезується корична кислота, а через гідроксилювання та метилювання утворюються деякі гідрокси- і метил похідні.

Відомі два стереоізомери о-гідроксикоричної кислоти: 1) має транс-конфігурацію та називається кумаровою кислотою; 2) має цис-конфігурацію та називається кумариновою кислотою.

Кавова кислота (3,4-дигідроксикорична) дуже поширена у природі. Вона часто утворює димери (псевдодепсиди): так, хлорогенова кислота є псевдодепсидом кавової та хінної кислот. Кавова кислота має слабкі бактеріостатичні властивості, виявляє протизапальну, гепатопротекторну та імунотропну дію.

Метилові ефіри кавової кислоти – ферулова та синапові кислоти – містяться у вищих рослинах. Федулова кислота трапляється в рослинах у вільному стані та в складі ефірів; має жовчогінну, антимікробну, антимікозну, гепатопротекторну дію, гальмує агрегацію еритроцитів.

Із аліциклічних кислот, в рослинах іноді накопичуються в значних кількостях хінна та шикімова кислоти. Так, у корі хінного дерева міститься до 9 % хінної кислоти. Хінна кислота є важливим проміжним продуктом обміну речовин у рослинах, часто у складі депсидів. Так, для родини Asteraceae, характерним є наявність депсиду – цикорієвої кислоти, або 2,3-дикофеїлхінної кислоти. З нею деякі вчені пов’язують біологічну активність препаратів ехінацеї, цикорію тощо. Вміст цикорієвої кислоти в сировині ехінацеї знаходиться в межах 0,6-2,1%. В літературі є посилання на антимікробну та імуностимулюючу дію цикорієвої кислоти.

ІV. Фенольні глікозиди

Прості феноли, фенольні спирти, альдегіди та їхні похідні зустрічаються в рослинах переважно у вигляді глікозидів з глюкозою, а також з ксилозою та арабінозою.

Арбутин (β-D-глюкопіранозид гідрохінону) вперше був виділений з листків мучниці. Вміст його в рослинах коливається в широких межах – від 0,5 до 20%: Arctostaphylos uva-ursi – 5-12%, Vaccinium vitis-idaea – 4-8%, Vaccinium myrtillus – 0,5-15%, Bergenia crassifolia – 15-20%.

Арбутин діє антисептично на сечовидні шляхи. Гідролітичний розпад арбутину до гідрохінону відбувається тільки в лужному середовищі сечі. Похідні галової кислоти, наприклад, дубильні речовини, що гідролізуються, гальмують активність арбутину.

Метиларбутин (β-D-глюкопіранозид метилгідрохінону) часто є супутником арбутину в рослинах. Він важче гідролізується, тому листки, що містять метиларбутин, при сушінні не чорніють. Вміст глікозиду залежить від географічних районів та місця походження, наприклад, у південних районах співвідношення арбутину та метиларбутину в сировині становить 1:1; на півночі в рослинах переважає арбутин.

Салідрозид, або родіолозид (β-D-глюкопіранозид n-гідроксифенілетанолу), виділений із кореневищ Rhodiola rosea L., Crassulaceae. Він є біологічно активною речовиною сировини родіоли рожевої та виявляє адаптогенну дію.

Ехінакозид – глікозидна похідна 3,4-діоксифенілетанолу, містить рамному і два залишки глюкози, один з яких з’єднаний з кавовою кислотою. Діє на одну із ланок імунної системи, активізує феноцитоз.

Лікарські рослини та лікарська рослинна сировина,

які містять прості феноли та їх похідні

Рослина – мучниця звичайна –

Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng.

Родина – вересові – Ericaceae.

Сировина – листя мучниці звичайної –

Folia uvae-ursi.

Сланкий чагарник заввишки 30-50 см.

- Стебла – лежачі, завдовжки 0,3 – 1(2) м, дуже розгалужені, з висхідними квітконосними гілочками.

- ЛРС – листки – довгасто-оберненояйцевидні, дрібні, завдовжки 1-2,2 см, завширшки 0,5-1,2 см, шкірясті, ламкі, цільнокраї, на верхівці заокруглені, іноді з невеликою виїмкою, коротко черешкові, з сітчастим жилкуванням; зверху – темно-зелені, з полиском; зісподу – світліші, матові, голі.

- Квітки – двостатеві, рожеві, правильні, на коротких квітконіжках, у пониклих китицях на кінцях гілочок; віночок глечикоподібний, на верхівці з п’ятьма зубчиками.

- Плід – червона ягодоподібна куляста борошниста кістянка.

Поширення

Росте невеличкими острівками на Поліссі в соснових лісах, на сухих піщаних грунтах. Основні райони заготівлі – Білорусь, Литва, Росія.

Хімічний склад сировини

Основні діючі речовини – фенологлікозиди арбутин (8-12%), метиларбутин, вільний гідрохінон, іноді арбутин утворює ефір з галовою кислотою.

Сировина містить фенол карбонові кислоти: протокатехову, галову (6%), флавоноїди (0,8-1,5%) – кверцетин, кемпферол, мірицетин та їхні глікозиди; дубильні речовини (7-19%) – галотанін, елаготанін; тритерпеноїди, похідні α-амірину – урсолову кислоту (0,4-0,75%), увал; іридоїди; вітамін С, каротиноїди.

Біологічна дія та застосування

Відвар застосовують як антисептичний, діуретичний, протизапальний засіб при пієлітах, циститах, уретритах. Входить до складу сечогінних зборів.

Рослина – брусниця – Vaccinium vitisidaea L.

Родина – вересові – Ericaceae.

Сировина – листя брусниці –

Folia vitisidaeae.

Вічнозелений кущик.

- Кореневище – довге повзуче.

- Стебло – прямостояче, галузисте, заввишки 8-25 см.

- ЛРС – листки – коротко черешкові, блискучі, із загнутими краями, шкірясті, еліптичні або оберненояйцевидні, на верхівці притуплені або мало виїмчасті, з цільними або легко зазубреними, загнутими донизу краями, завдовжки 7-30 мм, темно-зелені, зісподу – світло-зелені, з помітними темно-брунатними крапками (залозками).

- Квітки – правильні, з біло-рожевим дзвоникуватим віночком, у верхівкових китицях. Цвіте у травні-червні.

- Плід – соковита червона ягода, достигає у липні-серпні.

Поширення

Росте на Поліссі, в Карпатах, зрідка – на півночі Лісостепу у хвойних та мішаних лісах. Розповсюджена в середній та північній зонах Європи, Сибіру, на Далекому Сході.

Хімічний склад сировини

Основні діючі речовини – фенолглікозиди: арбутин (5-7%), метиларбутин (3%), пірозид, кавоїларбутин та ін. Окрім цього, сировина містить фенол карбонові та оксикоричні кислоти – кавову, Федулову, хлорогенову й ізохлорогенову. О-пірокатехову; флавоноїди – (+)-катехін, (+)-галокатехін, кемпферол, мірицетин, гіперозид; дубильні речовини (20%), іридоїди; тритерпеноїди – урсолову кислоту; вітамін С (до 32 мг %).

Біологічна дія та застосування

Відвар застосовують як діуретичний та антисептичний засіб при сечокам’яній хворобі, пієліті, циститі.

Рослина – фіалка триколірна –

Viola tricolor L.

Родина – фіалкові – Violaceae.

Сировина – трава фіалки – Herba violae.

Однорічна або дворічна трав’яниста рослина заввишки 10-45 см.

- Стебла – прості або галузисті, злегка ребристі.

- Листки – чергові, звичайно черешкові, прості, з двома перисторозсіченими або перистороздільними прилистками; нижні – широко яйцевидні, верхні – видовжені, по краю тупозубчасті або крупногородчасті, завдовжки до 6, завширшки до 2 см.

- Квітки – пазушні, двостатеві, неправильні, зі строкатим п’ятипелюстковим віночком. Чашечки з п’яти зелених чашолистків, віночок з п’яти нерівних пелюсток, нижні крупніші за верхні, зі шпаркою при основі. Колір листків зелений, стебел – зелений або світло-зелений.

Поширення

Зустрічається по всій Україні на сухих луках та узліссях, як бур’ян у посівах; росте на Кавказі, у Середній Ахії, Сибіру та на Далекому Сході.

Хімічний склад сировини

Трава містить саліцилову кислоту (0,1%), флавоноїди, ефірну олію, до складу якої входить метиловий ефір саліцилової кислоти, сапоніни (14%), серед яких є урсолова кислота, каротиноїди, вітамін С.

Біологічна дія та застосування

Настій застосовують як відхаркувальний, діуретичний, потогінний, протизапальний. Входить до складу грудних та сечогінних зборів.

Рослина – півонія незвичайна – Paeonia anomala L.

Родина – півонієві – Paeoniaceae.

Сировина – трава півонії незвичайної –

Herba paeoniae anomalae.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 60-100 см.

- Кореневище – коротке, багатоголове, темно-брунатне або жовтувато-буре, на зламі світло-жовте, зморшкувате, з відгалуженими веретеноподібнопотовщеними м’ясистими сидячими коренями, завдовжки 1-9, завтовшки 0,2-0,5 см.

- Стебло – прямостояче, просте, борозенчасте або з великими ребрами, голе, буро-зелене, завдовжки до 35 см.

- Листки – голі, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені на вузькі ланцетні частки, чергові, дуже зморшкуваті, зверху темно-зелені, зісподу – світло-зелені.

- Квітки – правильні, двостатеві, великі (діаметром 8-13 см), п’яти або шестипелюсткові, поодинокі, на верхівці стебла; пелюстки інтенсивно-червоні, на верхівці вищерблені.

- Плід – багатолистянка.

Поширення

Поширена рослина у Східному та Західному Сибіру. Росте у лісах, на галявинах та узліссях.

Хімічний склад сировини

Кореневища та корені півонії містять глікозид салі цин, метилсаліцилат, саліцилову та бензойну кислоти, флавоноїди, дубильні речовини (8%)

Біологічна дія та застосування

Настойку півонії застосовують як седативний засіб при неврастеніях з підвищеною збудливістю, безсонні, іпохондрії. Препарати півонії викликають деяке підвищення кислотності шлункового соку.

Рослина – малина – Rubus idaeus L.

Родина – розові – Rosaceae.

Сировина – плоди малини –

Fructus rubi idaei.

Напівкущ.

- Стебло – здерев’янілі дворічні стебла утворюють вкорочені квітконосні гілочки.

- Пагони – річні вегетативні пагони трав’янисті, вкриті колючками; восени вони дерев’яніють, а наступного року зацвітають та дають плоди.

- Листки – чергові, трійчасті або непарноперисті, по краю нерівнопилчасті, зверху – темно-зелені, зісподу – білоповстисті.

- Квітки – двостатеві, п’ятипелюсткові, білі, у щитковидно-волосистому суцвітті та в пазушних мало квіткових китицях.

- ЛРС – плід – складна червона або жовта соковита кістянка округлої або конусовидної форми, складається з великої кількості (30-60) окремих кістянок, що зрослися. Вони утворюють порожнистий конус з округлою верхівкою діаметром 7,5-12 мм. Всередині кістянки містять кісточку з ям частою поверхнею. Плоди сизо-малинового, кісточки – темно-жовтого кольору; запах специфічний, приємний, смак кислувато-солодкий. Плоди достигають у липні.

Поширення

Дикоросла малинаросте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках.

Хімічний склад сировини

Плоди містять вуглеводи: фруктозу, глюкозу, сахарозу (4-8%), пектинові речовини та клітковину; органічні кислоти – яблучну, саліцилову, Собінову, мурашину, винну та інші (усього понад 2%); вітаміни С, В1 , В2, каротин, РР.; солі калію, заліза, міді; в їх складі є ефірна олія, бензальдегід, три терпенові кислоти, флавоноїди (1,4%): глікозиди кверцетину, антоціани; кумарини, дубильні речовини.

Біологічна дія та застосування

Настій сушених плодів вживають як потогінний та жарознижуючий засіб при простуді. Входить до складу потогінних зборів.

Свіжі плоди мають проти склеротичні властивості; сироп покращує смак та запах ліків. Знайшли широке застосування у харчовій промисловості та в біологічно активних харчових добавках.

Рослина – артишок посівний –

Cynara scolymus L.

Родина – айстрові – Asteraceae.

Сировина – листя та кошики артишоку –

Folia et anthodia cynarae.

Багаторічна трав’яниста рослина.

- Стебло – прямостояче, гіллясте, сіро-зелене, заввишки 0,5-2 м.

- ЛРС – листки – перисторозсічені, іноді прості, зісподу опушені

- Квітки – сині або синьо-фіолетові, зібрані у великі, діаметром 6-8 см, кошики.

- Плід – сім’янка.

Поширення

Походить із Середземномор’я. В Україні вирощують як овочеву рослину на відкритому (у південних районах) та закритому (у північних районах) грунті.

Хімічний склад сировини

У листках знайдені фенолкарбонові кислоти; кавова, хлорогенова, неохлорогенова, 4-О-кавоїл- та l-O-кавоїл-D-хінна, а також цинарин (1,4-ди-О-кавоїл-D-хінна кислота), дубильні речовини. Флавоноїди представлені похідними лютеоліну.

Кошики містять білок (3%), вуглеводи (10-15%), аскорбінову кислоту, вітаміни В1 та В2, каротин, ізольовані сесквітерпенові лактони групи гвайянолідів: цинаропікрин та гросхейлін.

Біологічна дія та застосування

Комплекс цина рину, фенолокислот та флавоноїдів зумовлює антисклеротичну, жовчогінну, гепатопротекторну та сечогінну активність сировини та препарату хофітол.