Загальні властивості розчинів.

Розчини – гомогенні системи, які складаються з двох або більшого числа компонентів.

Один з компонентів, що входять до складу розчину – розчинник, інші – розчинені речовини, хоча цей поділ є умовним.

Характерна ознака розчинів – однорідність. Це пояснюється тим, що розчинені речовини подрібнюються до окремих молекул або іонів, які не можуть утворити самостійну фазу.

За розміром частинок розчиненої речовини розчини поділяються:

ü істинні (розміри частинок );

ü колоїдні (мікрогетерогенні системи ( ), гетерогенні – суспензії (тверда речовина – рідина), емульсії (рідина – рідина) ( );

ü грубодисперсні системи.

Істинні розчини посідають проміжне становище між хімічними сполуками і механічними сумішами. Схожість з хімічними сполуками: однорідність, теплові ефекти при розчиненні. Схожість з механічними сумішами: склад розчину не є сталим, він може змінюватись у широких межах; несталими є фізичні властивості розчинів (густина, температури кипіння та кристалізації).