Альгінати та їхні лікувально-профілактичні властивості

 

Бурі водорості є прекрасною сировиною для виробництва цілого ряду медичних препаратів і біологічно активних добавок до їжі. Особливістю вуглеводного складу бурих водоростей є високий вміст альгінових кислот (13…54% сухого залишку), які у зелених і червоних водоростей відсутні.

Вперше альгінову кислоту було відкрито в 1883 році В.Стенфордом. Прикладне значення альгінової кислоти та її похідних зумовлюється її структурою, яка формується в процесі природного біосинтезу в бурих водоростях різних регіонів Світового океану. Ряд дослідників стверджує, що це високомолекулярний полісахарид, який є блоком-співполімером Д-маннуронової і L-гіалуронової кислот. Їхнє співвідношення в альгінатах, що видобуваються в різних країнах, помітно відрізняється, і це, у свою чергу, визначає й відмінність фізико-хімічних властивостей. Саме комплекс цих властивостей у альгінатів, зокрема здатність утворювати в'язкі водні розчини й навіть пасти, гомогенізуючі та емульгуючі властивості, плівкоутворювальна здатність та деякі інші, послужив підставою для широкого використання цих речовин у різних галузях промисловості, у тому числі фармацевтичній та харчовій.

Сьогодні понад 50 зарубіжних фірм виробляють близько 250…300 найменувань продуктів на основі альгінової кислоти та її солей.

Застосування альгінатних матеріалів у медицині й медичній промисловості сформувалося в три основні напрями:

як допоміжні хіміко-фармацевтичні речовини для виробництва різних лікарських форм медичних препаратів;

як медичні вироби у вигляді марлі, вати, серветок, губок тощо для місцевого гемостазу при зовнішніх і внутрішньопорожнинних кровотечах;

як лікарські засоби та БАД до їжі різноспрямованої дії. Широке використання альгінатів зумовлено їх нешкідливістю, хорошою переносимістю.

Альгінова кислота та її солі мають цілий ряд корисних властивостей, і водночас їх вирізняють і неповторні, властиві тільки їм якості. Зовні альгінати є желеподібною субстанцією, яка за адгезивною силою перевершує крохмаль у 14, а гуміарабік у 37 разів. Ця властивість дозволила використовувати їх у різних галузях промисловості як загущувачі та желеутворювачі.

Солі альгінової кислоти при прийомі всередину справляють антацидний вплив (знижують агресивну підвищену кислотність шлункового соку), стимулюють загоєння виразкових уражень слизової оболонки шлунка та кишечнику. Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, альгінати взаємодіють з соляною кислотою шлункового соку і утворюють гель, який покриває слизову оболонку за типом захисної «шлункової пов'язки», оберігаючи її від подальшої дії соляної кислоти та пепсину, зупиняючи кровотечу.

Позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт і процеси травлення пов'язаний також із здатністю альгінатів до вираженої сорбційної дії. Вони зв'язують і видаляють з організму продукти розпаду вуглеводів, жирів і білків, солі важких металів і радіонукліди. Це дозволило використовувати альгінати також у комплексному лікуванні дисбактеріозу, нейтралізуючи побічні продукти, які заважають розвиткові нормальної природної флори кишечнику. Альгінати виявляють антимікробну дію навіть у незначних концентраціях.

Альгінати здатні підсилювати ослаблену перистальтику кишечнику й проток жовчного міхура, що дозволяє застосовувати їх при ослабленні рухової активності кишечника (метеоризмі та здутті живота), а також при дискінезії жовчовивідних шляхів.

Альгінати широко використовуються для підтримання та відновлення порушеної імунної системи, завдяки унікальним імуностимулюючим властивостям. Передусім альгінати стимулюють фагоцитоз. Стимуляція фагоцитарного захисту забезпечує антимікробну, протигрибкову і противірусну активність препаратів із ламінарії. Альгінати здатні сорбувати (зв'язувати) надмірну кількість особливого класу імуноглобулінів (Е), що беруть участь у розвитку гострих алергійних захворювань і реакцій. Гіпоалергенний ефект особливо властивий альгінатові кальцію та «Канальгату», які завдяки вмісту іонів кальцію зміцнюють мембрану «клітин-сховищ» біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну, брадикініну тощо), при викиді яких з клітин розвивається алергійне запалення.

Альгінати стимулюють синтез антитіл місцевого специфічного захисту (імуноглобулінів класу А). Це, у свою чергу, робить шкіру та слизові оболонки дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту стійкішими до патогенної дії мікробів.

 








Дата добавления: 2015-10-26; просмотров: 2979;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.003 сек.