Переваги дивізіонально-продуктової структури

1) дозволяє великій фірмі приділяти конкретному продукту стільки ж уваги, скільки йому приділяє невелика фірма, яка виробляє один-два види продукції;

2) чітка визначеність функцій кожного працівника;

3) успішний контроль витрат і виконання графіка відвантаження;

4) швидке реагування на зміни умов конкуренції, технології та по­питу покупця;

5) ефективна координація робіт, оскільки діяльність щодо якоїсь продукції відбувається під керівництвом однієї людини;

6) дотримання єдиноначальності в керівництві;

7) створення логічних і дієвих засобів децентралізації влади.

Недоліки дивізіонально-продуктових організаційних структур

1) збільшення витрат, тому що відбувається дублювання виду робіт для різних видів продукції. У кожному продуктовому підрозділі є свої невеликі функціональні підрозділи, щоб максимально вико­ристати технічні засоби та обладнання (наприклад, це важлива проблема у масовому виробництві, де обладнання може працю­вати цілу добу);

2) дублювання функцій на рівні підрозділу корпорації;

3) збільшення витрат на утримання управлінського персоналу;

4) проблематичність встановлення оптимального рівня децентра­лізації;

5) наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу корпорації.