Розподіл праці –елемент організаційної діяльності, щовизначає число завдань, що виконуються кожним працівником і рівень контролю над ними.
Наприклад, лікар загальної практики або фельдшер в сільській місцевості майже все робить власноруч: реєструє пацієнтів, проводить щеплення, клінічну діагностику, призначає лікування, навіть здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами.
В міській лікарні навіть в лабораторній діагностиці має бути задіяна низка спеціалізованих фахівців: лікар, який призначив аналіз; медична сестра маніпуляційного кабінету, яка бере кров для аналізу; лаборант, який буде проводити дослідження; лікар-лаборант, який буде аналізувати результат дослідження. Тобто, міська лікарня має багато спеціалізованих робіт.
Переваги спеціалізації:
· працівники постійно виконують певне завдання і можуть досягнути досконалості;
· зменшується кількість часу на виконання даного завдання та на передавання завдань;
· вузьковизначена робота є простою і часто може виконуватись за допомогою спеціалізованого устаткування;
· при звільненні спеціалізованого працівника, менеджер швидко за невеликі гроші може навчити іншого. Звичайно, ця теза не стосується висококваліфікованих вузьких спеціалістів. При звільненні хірурга-офтальмолога вищої кваліфікаційної категорії лікарні буде потрібно понад десятка років, щоб випускник медичного інституту досяг такого ж рівню майстерності.
Недоліки спеціалізації:
· на виробництві спеціалізована робота для працівника робітничих спеціальностей є монотонною і швидко набридає;
· монотонна робота, як правило, виконується не творчо, якість такої роботи може зменшуватись.
З розвитком та вдосконаленням виробництва все більш почали проявлятися негативні сторони спеціалізації. В менеджменті з’явився і новий термін “перепроектування робіт” або “реорганізація робіт”, що виступають альтернативою до спеціалізації.
До основних методів перепроектування робіт належать:
· ротація робіт –систематичне переміщення робітників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. Роботи, що допускають ротацію, дуже легко стають рутинними (наприклад, в кафе робітники можуть послідовно виконувати такі функції: прибирання посуду; миття посуду, розкладання їжі по порціях). Ротацію використовують як навчання з метою вдосконалення вміння та гнучкості працівників Ротація робіт може бути як горизонтальною так і вертикальною. Переваги:
- накопичення досвіду в суміжних професіях (роботах);
- усунення одноманітності та монотонності;
- покращення розуміння інших видів діяльності;
· формування робочих модулів – ротація у відносно короткі проміжки часу: впродовж одного робочого дня перехід працівників від однієї роботи до іншої;
· розширення робіт (job enlargement) - горизонтальне розширення роботи за рахунок збільшення кількості операцій та частоти повторення циклу роботи, урізноманітнення процесу робіт, тобто зростання діапазону і різноманітності завдань. Розширення робіт означає їх диверсифікацію;
· збагачення роботи (job enrichment) - процес поглиблення роботи, підвищення її змістовності. Процес збагачення роботи розширює її вертикально шляхом:
- встановлення безпосереднього зворотного зв’язку;
- надання можливості навчатися (підвищення кваліфікації);
- надання можливості самостійно визначати графік роботи;
- зменшення ступеня контролю. Менеджери перестають контролювати деякі ділянки, надаючи працівникам більше свободи;
· застосуванняпідходу з погляду характеристик робіт – праця робітника аналізується і вдосконалюється за такими характеристиками:
- різноманітність навичок: кількість різних операцій, що виконує особа під час роботи;
- ідентичність завдань – ступінь до якого працівник виконує всю або визначену частину всієї роботи;
- значення завдання : відчуття його важливості;
- автономність : ступінь контролю робітника над виконанням завдання;
- зворотній зв’язок – ступінь, до якого робітник знає, чи добре виконано роботу;
· метод робочих груп– групі делегується розподіл робіт. Група вирішує як та в якій послідовності працювати. Хто які роботи буде виконувати та контролює виконання робіт. Методи проектування роботи груп:
- створення інтегрованих робочих команд (за типом бригад);
- створення автономних робочих команд (завдання доводиться як кінцевий результат діяльності, а решту – вирішує команда);
- гуртки якості;
· використання альтернативних графіків роботи за такими варіантами:
- “стиснутий робочий тиждень” - програма 4-40, тобто 4-добовий 40-годинний робочий тиждень;
- “гнучкий час” - робітник відпрацьовує певну кількість годин в тиждень, із надання йому права змінювати в певних межах години початку та закінчення робочого дня).
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 579;