Місце технологічних парків у відкритій економіці

Технологічні парки – центри, головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та конкурентоспроможної продукції на світових ринках продукції.

Початок формування технологічних парків в Україні було покладено у 1999 р., коли було прийнято Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”. Завдяки цьому Закону виникли такі технопарки як: „Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, „Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона”, „Інститут монокристалів”. Перші два із них розміщені у м. Київ, а останній – у Харкові.

Отже, перші українські технопарки працюють із 2000 р. У грудні 2001 р. було ухвалено рішення про створення технопарку „Ушлемаш” (м. Донецьк), а в березні 2002 р. відкрито ще 4 технопарки у Києві: „Інститут технічної теплофізики”, „Київська політехніка”, „Інтелектуальні інформаційні технології” і „Укрінфотех”, до складу якого входить „Укртелеком”. Робота цих технопарків спрямована на впровадження досягнень у галузі паливно-енергетичному комплексу, металургії, нетрадиційної теплоенергетики, промислової екології, інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Основними функціональними характеристиками технологічних парків України є те, що вони:

1) потенційно можуть відігравати роль своєрідних каталізаторів розвитку економіки на окремих ділянках, передусім на вирішальних напрямах НТП;

2) є важливим чинником соціально-економічного піднесення окремих регіонів, кращого районування виробничого потенціалу суспільства;

3) у змозі забезпечити кращий рівень національного виробництва та товарного наповнення ринку;

4) є засобом радикального поліпшення кадрової підготовки;

5) створюють якісно нове і технологічно ефективне середовище соціально-економічного розвитку;

6) можуть розглядатися як безпосередній інструмент поліпшення умов міжнародної економічної діяльності за всіма її основними напрямами.

Формуючи довгострокову стратегію України щодо створення мережі технопарків, а в майбутньому й технополісів, важливо також враховувати те, що вони спеціалізуються на виготовленні нових виробів на базі прогресивних матеріалів, зумовлюють високу якість та міжнародну конкурентоспроможність продукції, що виробляється, а також є інструментом поглиблення міжнародного поділу праці, спеціалізації та розвитку нових видів наукомісткого виробництва.