Правові форми захисту та форми міжнародної передачі технологій

Технологія – це наукові методи досягнення практичних цілей. У поняття технології як правило включають три групи технологій: технологія продуктів, технологія процесів і технологія управління.

Міжнародна передача технологій – міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.

У більшості країн світу нова технологія захищається одним або декількома правовими інструментами – патентами, ліцензіями, копірайтом і товарним знаком

Патент – свідоцтво, яке надається компетентним урядовим органом винахіднику і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу. Практично всі товари, які випускаються на ринок є запатентованими. Термін дії патенту зазвичай обмежується 15-20 років, і він діє на території тільки тієї країни, де він виданий. Для підтримання патенту в силі законодавчо вимагається періодична плата досить високих патентних мит. Тому власник патенту як правило віддає перевагу переуступці права на його використання тій стороні, яка зможе комерційно використати винахід.

Ліцензія – дозвіл, який видається власникам технології (ліцензіаром), захищеної або незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату.

Копірайт – (право відтворення) – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео відтворення на показ і відтворення своєї роботи.

Товарна марка – символ певної організації, який використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника ( як правило, рисунок, графічне зображення, поєднання літер, ім’я засновника компанії тощо). В своїй країні товарний знак може використовуватись, якщо його приналежність ніким не заперечена протягом встановленого законодавством терміну. У разі експорту товару товарна марка зазвичай реєструється в країнах експорту.

Міжнародна передача технології може здійснюватись в наступних основних формах:

- патентні угоди – міжнародна торгова угода, по якій власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцю патенту. Як правило, дрібні вузькоспеціалізовані фірми, які неспроможні самостійно впровадити винахід у виробництво, продають патенти крупним корпораціям;

- ліцензійні угоди – міжнародна торгова угода, по якій власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах своїх прав на технологію;

- „ноу-хау” – надання технічного досвіду і секретів виробництва, які включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги. Предметом купівлі-продажу у даному випадку є незапатентовані винаходи, що мають комерційну цінність;

- інжиніринг – надання технологічних знань, необхідних для отримання, монтажу і використання купованих або орендованих машин та обладнання. Вони включають широкий комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, здійснення консультацій, нагляду, проектування, випробувань, гарантійного і післягарантійного обслуговування.

Ліцензійна торгівля є основною формою міжнародної передачі технології.Ліцензійна угода як правило передбачає право вільного експорту ліцензійної продукції або часткова чи повна його заборона.

Ліцензійні платежі – винагорода ліцензіару, яка виплачується ліцензіатом за використання предмету угоди.

Практикується декілька основних видів ліцензійних платежів:

- роялті – періодичні відрахування з доходу покупця протягом періоду дії угоди, що залежать від розміру прибутку, який одержується від комерційного використання ліцензії. Роялті можуть встановлюватись у вигляді визначених фіксованих ставко у відсотках і виплачується ліцензіатом через узгоджені проміжки часу – щорічно, щоквартально, щомісячно. Вони можуть розраховуватись виходячи із обсягів прибутку, суми продаж, відпускної ціни і як правило складають 3-5%. Більш високі ставки роялті зазвичай встановлюються на перший рік дії угоди і при поставках товарів, що виробляються для експорту.

- паушальний платіж – зафіксований в угоді разовий платіж, непов’язаний в часі з фактичним використанням ліцензії, а встановлюється заздалегідь на основі експертних оцінок ( використовується при постачанні комплектів обладнання, коли вартість технології включається у вартість обладнання, коли ліцензіат хоче позбавитись контролю ліцензіара за наступним використанням технології);

- участь у прибутку – відрахування на користь ліцензіара частини прибутку, отриманого від ліцензіатом від комерційного використання предмету ліцензії;

- участь у власності – передача ліцензіатом ліцензіару частини акцій своїх підприємств у якості платежу за надану ліцензію ( практикується ТНК для встановлення контролю над власністю іноземних компаній, які використовують їх технологію).

Варто відзначити, що „ядро кристалізації” технологій становлять:

- новації – нові продукти (процеси) інтелектуальної діяльності та організаційне їх впровадження (до ринкової стадії);

- інновації – нові продукти (процеси) як результат відтворення і комерціалізації новацій (ринкова стадія).

Причому, підприємство (організація) вважається інноваційним, якщо воно впровадило будь-яку інновацію за період часу, визначений при обстеженні.

До каналів обміну технологіями відносять:

1) міждержавний – по програмах науково-технічного співробітництво або зовнішньоторговельних угод;

2) міжфірмовий – по широкому спектру контрактів з іноземними партнерами;

3) внутріфірмовий – між структурами однієї корпорації, філіями й дочірніми підприємствами, які діють у різних країнах.

Останнім часом на внутріфірмову передачу технологій припадає ²/₃ світового обміну, особливо у сфері патентно-ліцензійної торгівлі. По зазначених каналах здійснюються комерційні та некомерційні форми передачі технологій.

Загалом у міжнародній економіці носіями технології можуть виступати товари та інші фактори виробництва:

а) товар – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;

б) капітал – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами;

в) праця – у випадку міжнародної висококваліфікованих науково-технічних кадрів;

г) земля – у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використано новітнє науково-технічне досягнення.